Запоріжжя та автостоп до Дніпра

Прокинувся я відносно пізно. О годині 10-й. Проте один з друзів мого хоста Юри вже варив зупу. Ми в черговий раз добряче розговорились з хлопцями і мені довелось їх запевнити, що я точно сьогодні знайду собі місце для ночівлі.

По правді, я такий впевнений в цьому не був. Мене гостинно погодився прийняти ще один араб Ахмед, проте він на той момент не написав мені свою адресу й номер телефону. Тому я тупо відсилав повідомлення в каучсерфінгу всім підряд. В мене така ситуація виникла вперше. Хоча не скажу, що я сильно панікував. Врешті-решт, можна було винайняти місце в хостелі. Тим більше, що за час подорожі я непогано зекономив.

Ми поснідали, зібрались і поїхали на машині по вуличкам міста. Вони довезли мене до одного з основних перехресть Запоріжжя, побажали вдалого відпочинку і поїхали додому. Загалом, мені, як завжди, повезло з компанією. Теж любителі гір з достатньо великою кількістю цікавих історій за пазухою. Я ж, трохи пройшовшись, спланував свій сьогоднішній маршрут і поступово почав добиратись до знаменитої Хортиці. Правда, дійшовши до неї, я толком не уявляв, що далі мені робити. Хотілось облазити все, проте я не зовсім знав, куди йти і з чого почати.

IMG_2165 IMG_2166 IMG_2167 IMG_2168 Хортиця IMG_2170

Карта на камені Хортиці

Карта на камені Хортиці

IMG_2172

Однак спочатку я вирішив закрити питання з житлом. 11:00 – ніхто в каучсерфінгу не відписав. Що ж, пора застосовувати план Б. Я подзвонив до Макса, в якого дуже класно затусив попереднього разу в Дніпрі. Його реакція на пропозицію мого приїзду була настільки щирою, що я зрозумів, що в Запоріжжі я сьогодні точно не залишусь. А якщо й залишусь, то обов’язково потім заїду ще до нього.

Справа в тому, що між Запоріжжям та Дніпропетровськом всього 80 км. В автостопі це взагалі не відстань.

Зрадівши несподіваній і позаплановій новій зустрічі з Дніпропетровськом, я на радощах відразу пішов в потрібну сторону, вирішивши, що Запоріжжя відвідаю, вже живучи в Дніпрі. Просто з’їжджу на деньок, щоб надолужити згаяне. Була вже 15:00 дня, а темніти починало десь о 17:00. Мені не дуже хотілось стопити затемна.

Проте, побачивши цікавий поворот в незвідані далі, я все-таки ризикнув повернути в нього з надією зустріти щось цікавеньке. В результаті надибав цю карту.

Карта Хортиці

Карта Хортиці

Карта Хортиці (2)

От блін. І що робити? Я вже ніби збирався в Дніпро… Однак якийсь переконливий голос, що, схоже, й засадив мені це мандрівне шило в задницю сказав, що за дві години я ще багато чого ще зможу побачити. Звісно, всі суперечки були приречені на поразку, тому я в дуже швидкому темпі вирушив, перш за все, на Запорізьку січ.

IMG_2175 Запоріжська січ IMG_2177 IMG_2178 IMG_2179

Дорога до неї була цікава. Проте сама Січ виявилась ще цікавішою:

IMG_2180 IMG_2181

Пушкарня на Запорізькій Січі

Пушкарня на Запорізькій Січі IMG_2184 IMG_2185 IMG_2186 Церква в Запорізькій Січі IMG_2188 Зброярня на Запорізькій Січі Зброярня на Запоріжській Січі Зброярня на Запоріжській Січі IMG_2192 IMG_2193 IMG_2194 IMG_2195 Іван Сірко Запорізька Січ

Будинок писара Запорізька Січ

Будинок писара

Будинок писара Запоріжська Січ Будинок писара Запоріжська Січ Будинок писара Запоріжська Січ

Запорізька Січ церква Запоріжська Січ церква IMG_2206 IMG_2207 Церква на Запоріжській Счі

Будинок кошового отамана Запоріжська Січ Будинок кошового отамана Запорізька Січ Будинок кошового отамана Запорізька Січ Будинок кошового отамана Запорізька Січ Будинок кошового отамана Запоріжська Січ Будинок кошового отамана Запоріжська Січ Ліжко отамана на Запорізькій Січі IMG_2215 IMG_2217 Церква на Запоріжській Січі

Корчма на Запорізькій Січі

Корчма на Запорізькій Січі

IMG_2221 IMG_2222 IMG_2223 IMG_2224

Ступа для мелення муки Запорізька Січ

Ступа для мелення муки

Запоріжська Січ Хортиця Запоріжська Січ

Після Січі я пішов до Святилища древніх слов’ян. Це вже друге таке місце в моїй україноавтостопній історії. По дорозі проходив і повз вишки, які позначені на карті. До речі, саме її фотографію на своєму фотіку я постійно використовував, коли бродив по Хортиці решту часу.

Карта Хортиці

Карта Хортиці

Хортиця Хортиця

Великі щогли ЛЕП на Хортиці

Великі щогли ЛЕП на Хортиці

Святилище Древніх Слов’ян в Запоріжжі виявилось таким:

IMG_2232 Носилище древніх слов’ян на Хортиці Носилище древніх слов’ян на Хортиці Носилище древніх слов’ян на Хортиці Носилище древніх слов’ян на Хортиці Носилище древніх слов’ян на Хортиці

Після нього я вирішив скоротити свою дорогу й пішов напівстежками, які виявились доволі зарослими. Проте час таким чином я таки зекономив. Що ж, наступний пункт – курган і знаменитий ДніпроГЕС. Звідти ж йде дорога до виходу з Хортиці в потрібну мені сторону Запоріжжя.

IMG_2239 IMG_2240 IMG_2241 IMG_2242 IMG_2243

Місце виявилось доволі цікаве. Хоча воно могло б бути ще цікавіше, якби було відчинене. Окрім кургану і чудового виду на ДніпроГЕС тут також встановлений найвищий флагшток в Україні.

IMG_2244 IMG_2245 Курган на Запорізькій Січі

ДніпроГЕС

ДніпроГЕС

ДніпроГЕС IMG_2249 IMG_2250 IMG_2251 IMG_2252

Найвищий флагшток в Україні

Запорізький курган

IMG_2254 IMG_2255 IMG_2256 Найвищий флагшток в Україні Найвищий флагшток в Україні

Достатньо намилувавшись всіма красотами, я, врешті-решт, по Стежині Тараса вирушив на материкову частину міста, по дорозі милуючись красивими й незвичними для мене краєвидами. Спочатку в мене була ідея дійти до виїзду з Запоріжжя пішки. Проте я все-таки недооцінив розміри міста, тому, нашвидкуруч зорієнтувавшись, сів в більш-менш потрібну мені маршрутку, уважно слідкуючи, чи в ту сторону я рухаюсь. Правда, свою зупинку я пропустив, хоча це було нестрашно.

Ідучи на пряму трасу до Дніпра, я зайшов на сайт з каучсерфінгу й виявив, що мене можуть прийняти в Запоріжжі мінімум дві людини. Отакої. І що тепер? Борючись з сумнівами і бажаннями залишитись в Запоріжжі і дослідити наступного дня це місто ще краще і опинитись у вже відносно знайомому і частково рідному після попереднього візиту мені Дніпропетровську я віддав перевагу останньому. Забігаючи наперед, скажу, що відписав мені ще й Ахмед, тому в цілому в Запоріжжі мене були готові прийняти три людини.

IMG_2260 IMG_2261 IMG_2262 IMG_2263 IMG_2264 Стежина Тараса IMG_2267 IMG_2269 ДніпроГЕС IMG_2271 IMG_2272

В райончик я, звісно, заїхав трохи стрьомнуватий. Це була звичайна спальна частина міста, проте в ній лякала кількість бродячих собак та сміття на вулицях. Ну а сморід чи то від якоїсь річечки, чи то від каналізації атмосферу цього району не покращував. Проте настрій мені це не зіпсувало. Навіть незважаючи на те, що я зайшов в геть неосвітлену вулицю на виході до траси, на якій мені було навіть трохи комфортніше. Бродячий пес там чомусь вирішив супроводити мене гавкотом, проте надовго його не вистачило.

Автостоп до Дніпра

В кінці кінців, я таки вийшов на трасу вже повністю потемки (18:00) і розумно став неподалік від блокпосту. Я був на освітленому місці, плюс після блокпосту водії ще не встигали розганятись. Що ж, подивимось, як цього разу проявить себе мій артефакт.

Витягую його, чекаю дальнобійника, іііі…, проїхав. Отакої. В цілому, я чекав хвилин 10-15, за які проїхали 5 дальнобійників, проте 6-й таки став. Ну і норм. Особливо як для стопу затемна. До речі, тільки ставши на трасу, я знову відчув знайоме умиротворення та спокій і знову в повній мірі повернувся до своєї мандрівної нірвани, в якій перебував кілька останніх днів.

Водій виявився молодим хлопцем тільки з 2-річним стажем дальнобійника з добрими і приємними рисами характеру. Ми з ним поговорили про особливості наших регіонів і нашу з ним різницю. На відміну від багатьох інших дальнобійників, цей анітрохи не ловив кайф від поїздок, намагаючись не від’їжджати далеко від дому. Хоча в Україні побував вже всюди. На той момент його основним маршрутом поїздок був Запоріжжя-Дніпропетровськ, що його абсолютно влаштовувало). Не всім же бути мандрівниками).

В цілому, ми десь за 1,5 вже доїхали до Дніпра, де він мене висадив на окраїні і порадив, куди йти. Цього разу все було простіше. Що цікаво, тільки тепер я вперше проїхався в Дніпрі на маршрутці) (сумнівне досягнення, знаю).

Дніпропетровськ

В Макса мене чекав черговий відпочинок від поїздки, оскільки в нього я зупинився відразу на три дні. Першого я майже не виходив з дому, пишучи статті і релаксуючи після доволі активного автостопу на півдні. На другий же ми відправились на дніпропетровський English Speakers Club, який продовжився пивом в ресторані і закінчився вечіркою в клубі. В цілому, типовий п’ятничний вечір Макса).

Вокзал Дніпропетровська

Вокзал Дніпропетровська

IMG_2276

Пасаж в Дніпрі

В ці дні якраз стався теракт в Парижі, через що дніпропетровський Пасаж був підсвічений в кольори Франції

IMG_2281

IMG_2283

Пам’ятник босоніжку біля Пасажу)

IMG_2286
Що цікаво, в English Speakers Club я познайомився з одною дамою, яку дуже зацікавила моя подорож і вона сказала, що я можу розраховувати на її хост в Кривому Розі та Харкові. А Харків же був моїм наступним пунктом поїздки! Оце так везуха). Звісно, її контакти я записав).

Що ж до вечірки в клубі, вона виявилась зооовсім не такою цікавою, як нам з Максом, його дівчиною і її подругою хотілося б. Там крутили відверту російську попсу, причому таку, він якої мені волосся дибки ставало. Макс теж з нудьги загроулив (він був вокалістом в музичній групі) і, покуривши кальян, ми роз’їхались по домам.

Наступного дня був великий день: матч Україна – Словенія, який знову мав відбутися у Львові. Вже вкотре, коли у Львові грають якийсь поєдинок, я невідомо де лажу).

Дивитись футбол ми мали в класному пабі «Третій тайм», який Макс заздалегідь забронював. В суботу бронь чомусь не знайшли, проте місце нам таки виділили.

Третій тайм в Дніпропетровську

Третій тайм в Дніпропетровську

Третій тайм в Дніпропетровську

Я з Максом

Я з Максом

IMG_2297 IMG_2298

Керівництво по користуванню алкоголем

Керівництво по користуванню алкоголем

Керівництво по користуванню алкоголем. Частина 2

Керівництво по користуванню алкоголем. Частина 2

IMG_2307 IMG_2308

Дивились ми поєдинок із словенцями з друзями та дівчиною Макса, тому нудно не було. Наша збірна той матч зі Словенією виграла, а Макс назвав мене фартовим). Я вдруге приїхав в Дніпропетровськ під час якогось важливого матчу, і вдруге українці виграли). Це на його думку було важливою причиною залишитись в Дніпрі до вівторка, коли Україна мала грати вже вирішальну гру в Словенії. На жаль, попри все моє бажання погодитись, я від цієї спокусливої пропозиції відмовився, бо не хотів втрачати ще більше часу. Все-таки попереду в мене чекав великий шмат поїздки. Однак я анітрохи не пошкодував, що відвідав Дніпропетровськ ще раз, оскільки це місто мною справді відчувається чомусь як доволі комфортне і приємне. Принаймні на перші два погляди).

________________________________________________________________

Кілометраж:

  • 69 км – автостопом;

Всього: 1234 + 69 = 1303 км автостопом.

________________________________________________________________

Витрати в Запоріжжі:

  • 4 грн. – вафлі;
  • 18,50 грн. – салат і печиво;
  • 18 – квиток в Запорізьку Січ;
  • 8 – маршрутки по Запоріжжю;
  • 5 – маршрутка по Дніпрі.

Всього: 53,50 грн.

Витрати в Дніпропетровську:

  • 50 грн. – пиво на матчі;
  • 21 грн. – молоко і вафлі;
  • 23,50 грн. – печиво і пиво після матчу

Всього: 94,50 грн.

Витрачено всього: 369,50 + 53,50 + 94,50 = 517,50 грн.


Прочитати про попередню частину мандрівки ви зможете тут

Про подорож автостопом до Харкова я написав тут

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів