Яньань

Розділ 4

Частина друга. Яньань

Після всіх пригод попереднього дня, наступний видався порівняно легким. Мене тільки раз завезли не туди. Дуже приємна китайська сім’я їхала в Циндао, і їм так незручно було залишати мене посеред дороги, що вони заїхали в місто, домовилися з іншими, щоб ті мене доправили на автостанцію, з якої відправили маршруткою в Яньань. Щоправда, її ціна виявилась не настільки дешевою, як вони запевняли. Довелось заплатити 50 юанів, тоді як в мене залишалось лише 200.

Яньань

В Яньані мене чекала перша вписка по каучсерфінгу і, відповідно, перша людина за тиждень, з якою я міг більш-менш нормально поспілкуватися. Зараз мені навіть незручно згадувати, як я після такої перерви в спілкуванні в неї словесно вчепився, але я стільки хотів запитати і розказати…)

В Яньані я провів три дні, і це було перше місто, яке я дійсно дослідив.

Я вибрався на найвищу гору, де знаходиться музей Даосизму, а ввечері прогулявся з Гуо по місту, вперше побачивши, як китайці розважаються. В одному куточку люди співали в караоке якихось своїх народних пісень, причому робили це всі охочі, незалежно від умінь (деколи це складно було слухати).

Ну а в іншому місці народ танцював.

Як я потім дізнався, в Китаї це називається Дама, і вважається, що танцювати її корисно для здоров’я. Тут абсолютно ніяких обмежень немає: старі, молоді, танцює кожен охочий, і не тільки в містах, а навіть і в глухих селах. Панувала доволі добродушна атмосфера, і хоч я походу був єдиним іноземцем в місті (інших я не бачив), мені тут було добре.

****************

Однак наступний день був не настільки приємним. Виявилось, що в Яньані десять років жив Мао Цзедун, тому Гуо попросила свою подругу Лінь показати мені його музей. Там все настільки пропахло комунізмом, що мене почало нудити вже через десять хвилин. В тому місті Мао Цзедун написав то, там він написав інше, там він смажив улюблені котлети, там він гладив свого кота… Зате біля виходу з музею на якомусь китайському інструменті дуже красиво грав музикант.

І тоді я зрозумів, що мені подобається цей Китай. Китай, якому тисячі років. Нехай тепер і видозмінений комунізмом, але до сих пір ніжний і прекрасний.

Решта дня була значно приємнішою. Лінь вирішила провести мені знайомство з місцевою кухнею, познайомивши мене з Міанпі. Потім я дізнався, що ця страва є тільки в провінції Шаньсу.

У верхньому куті по центру Міанпі… Смакота!

На цьому моє знайомство з Яньанем, як я гадав, завершилось. Наступного дня Гуо з братом та батьком виїжджала до родини, і мала заодно підкинути до траси і мене.

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів