Поїздка в Чернівці

Бажання поїхати в Чернівці було вже давно. Однак до реалізації планів діло ніяк не доходило. Принаймні до того моменту, поки не побачив оголошення в соціальній мережі про пошук компанії для подорожі в вищезгадану перлину буковинського краю. Над прийняттям пропозиції взагалі не думав. Відправив заявку і відразу почав розплановувати кошти на поїздку.

Проїзд

Подорожувати я найбільше люблю поїздом. Особливо зважаючи на те, що в нашій державі вони їздять цілодобово. Оптимальним варіантом для поїздки виглядав 668 поїзд «Ковель – Чернівці», котрий курсував через Львів з відправленням звідси о 01:14. В Чернівці ж він прибував о 07:35 хв.

Що цікаво, цей поїзд вважається найповільнішим в Україні, оскільки долає відстань в 500 км за 14 год. Тобто в середньому він їде зі швидкістю 35 км/год. Цю інформацію я дізнався вже доїжджаючи до Чернівців 17 листопада. Так чи інакше, свою службу він виконував добре і коштував доволі дешево. За два плацкартні квитки туди і назад я заплатив 130 грн. Назад, правда, ми їхали о 00:28, рейсом Чернівці – Львів, але я б назвав ці потяги «одного поля ягодами».

Заснути в ніч поїздки, як це в мене завжди буває, було тяжко. Поки в 4-й ночі не вийшов і не пройшовся Франківськом, доти сон не йшов.

Зустрічали Чернівці нас горами та стандартними «совітськими» будинками. Однак після виходу з вокзалу архітектура значно поцікавішала.

Chernivtsi_railway_station

Будинок навпроти вокзалу

Сам вокзал збоку виглядає наступним чином:

Railway Station Chernivtsi

 

Чернівці

Вокзал виходить на вулицю Гагаріна. Якщо ви хочете дійти прямо до центру міста, то просто після виходу поверніть наліво і йдіть лише нею, нікуди при цьому не звертаючи. І коли перед вами виникне цей танк,

IMG_1414

то виберіть правий поворот. Вулицею Гагаріна вам вдасться вийти на вул. Головну, котра приведе до Чернівецької ратуші. Це і вважається центром міста. До слова, на відміну від Львівської ратуші, по чернівецькій адміністративній будівлі екскурсії не організовуються. Принаймні, так нам сказали працівники цієї споруди.

По дорозі до ратуші вам можуть трапитись такі будівлі:

Костел Воздвиження святого хреста

Костел Воздвиження святого хреста

Просто красивий будиночок в Чернівцях

Просто красивий будиночок в Чернівцях

Кафедральний собор Св Параскеви

Кафедральний собор Св. Параскеви

Зустріли ми в Чернівцях і цікавий балкончик, який, безумовно, дуже красиво виглядає влітку:

IMG_1426

Сама ж ратуша має наступний вигляд:

Чернівецька ратуша

Чернівецька ратуша

Цікаво, що біля повороту на Кобилянську ми натрапили на російський Сбербанк, проти якого патріотично настроєні чернівчани влаштували оригінальну акцію. Ось таким чином, без вандалізму, в Чернівцях борються проти продуктів окупанта.

2014-11-15 08.04.10

Далі наша прогулянка пролягала по Кобилянській – єдиній пішохідній вулиці Чернівців. Її я б і назвав найбільш романтичною.

IMG_1438

IMG_1439

IMG_1442

IMG_1449

По Кобилянській ми дійшли до Кафедрального собору, який має трішки незвичайний колір)

Кафедральний собор Святого Духа м. Чернівці

Кафедральний собор Святого Духа м. Чернівці

Кафедральний собор Святого Духа м. Чернівці

Кафедральний собор Святого Духа м. Чернівці

Обходячи цю церкву по колу, ми знову вийшли на Головну… і по інерції далі пішли по ній. Побачили Центральний парк культури і відпочинку ім. Т. Шевченка.

Центральний парк культури і відпочинку ім. Т. Шевченка

Центральний парк культури і відпочинку ім. Т. Шевченка

Прогулянка тривала довго. Аж до тих пір, поки ми не зрозуміли, що вже покинули центр і було б добре повернутись до нього. Але оскільки тими самим дорогами ходити я не люблю, ми почали блукати вуличками Чернівців. Ну як блукати? Використали GPS-навігатор і вийшли на вулицю Героїв Майдану, якою вирішили вирушати назад. І по дорозі натрапили на невеличке озерце:

IMG_1464

а потім цю прекрасну споруду:

Костел Святого Серця Ісуса

Костел Святого Серця Ісуса

Костел Святого Серця Ісуса

Вона виявилась єзуїтським костелом Пречистого Серця Ісуса. Мені, як любителю готики, він надзвичайно сподобався. І я з жалем залишив його вивчення до наступної мандрівки в це прекрасне місто.

Була вже 11 година дня і наші спонтанні прогулянки Чернівцями почали даватись взнаки. Шлунок дедалі сильніше почав співати дифірамби їжі, тому ми пішли на Кобилянську шукати якісь заклади харчування. Чому саме туди? Бо їх там і справді найбільше. Найбільше заінтригувала нас піцерія Вівальді. Й недарма, бо інтер’єр там й справді красивий. Та й місця багато. Однак їжа все ж таки бажала кращого.

В порівнянні з аналогічними львівськими закладами, ціни в Вівальді доволі демократичні. За жодну із піц ми не заплатили більше 30 грн. Наприклад, я за Гавайську виклав 24 грн. Піцу нам принесли доволі швидко, тільки вона була трохи суховатою і злегка підгорілою.

Після сніданку ми вирішили відвідати Чернівецький краєзнавчий музей, котрий знаходиться тут же таки на вулиці Кобилянській. Вхід для студентів коштує 9 грн., а для дорослих відповідно 18. Дозвіл фотографувати оплачується окремо. Викласти за це задоволення потрібно 10 грн

Музей я б оцінив як доволі цікавий. Він дає хороше уявлення про історію і культуру Буковини та дозволяє краще пізнати сутність проживаючого тут народу. Зокрема, хотілось би відзначити присутній серед експонатів череп мамонта, експозиції інтер’єру в чернівецьких хатах 16-18 століття і деякі інші цікавинки. До речі, тут львів’яни можуть побачити свого старого знайомого – австрійського імператора Франца Йосипа, котрий залишив вагомий слід і в столиці Буковини.

На вивчення експонатів музею ми витратили близько години.

Чернівецький університет

 

Чернівецький університет

Вхід до чернівецького університету

Далі наша команда спраглих до подорожей туристів вирушила до місця, котре нас цікавило найбільше – Чернівецького університету. Колишньої резиденції буковинських митрополитів. Однак відвідати його виявилось не так вже й просто. Екскурсія коштувала 30 грн., а проста прогулянка по подвір’ю – 15. Ми вибрали перший варіант.

IMG_1522

До речі, по дорозі до головної памятки Чернівців, котра занесена в список спадщини ЮНЕСКО, ми проходили повз вхід до одного з міських коледжів. І нас заінтригував студетський смітник, котрий був поруч:

IMG_1480

Але повернемось до Чернівецького університету

Екскурсовод нам попався класний. Тільки те й робив, що «сипав» жартами, історичними фактами і цікавими деталями. Сама екскурсія тривала хвилин з 40. Ми відвідали три шикарні зали: Синоїдальну, оздоблену Мармуром,

Мармурова зала Чернівецького університету

Мармурова зала Чернівецького університету

Синоїдальна зала Чернівецького університету

Мармурова зала Чернівецького університету

Червону з китайським шовком і венеціанськими дзеркалами з 5-ма шарами срібла, а також Синю. Потім наша багаточисельна група, розбавлена кількома класами франківської школи, пройшлась подвір’ям і вирушила до діючої церкви Трьох Святителів. Її, до речі, розписував Карл Йобст.

церква Трьох Святителів м. Чернівці

церква Трьох Святителів м. Чернівці

церква Трьох Святителів м. Чернівці

інтер’єр церкви Трьох Святителів м. Чернівці

інтер’єр церкви Трьох Святителів м. Чернівці

інтер’єр церкви Трьох Святителів м. Чернівці

Розплачуватись з екскурсоводом було потрібно після екскурсії в одному з приміщень церкви. Що цікаво, враховуючи чисельність нашої групи, ми могли б цього не робити. Гід нас сприйняв за учнів (який комплімент! А я виявляється добре зберігся)). Але, звісно, наша трійця чесно віддала всі кошти, заодно прикупивши кілька сувенірів. В невеликій підсобці екскурсовода продавались магнітики з пам’ятками Чернівців.

Після цього ми ще трохи погуляли подвір’ям біля Чернівецького музею і затримались біля цікавої кам’яниці.

IMG_1620

Ще декілька фото Чернівецького університету:

Чернівецький університет

Чернівецький університет

Чернівецький університет

Чернівецький університет

Чернівецький університет

 

Вигляд з внутрішнього подвір’я Чернівецького університету

Вигляд з внутрішнього подвір’я Чернівецького університету

Коридор Чернівецього університету

Коридор Чернівецього університету

Театр

Було вже близько 16:00 години, а троє енергійних легіня зі Львова, Хмельниччини та Запоріжжя встигли відвідати всі місця, в яких ми хотіли побувати. Зрештою, це було не складно. Ми для цього навіть не користувались громадським транспортом. І, забігаючи наперед, ніхто з нас так і не дізнався як воно, проїхатись в чернівецьких маршрутках чи тролейбусах.

Отож, 16-та година. Далі, згідно чорнового плану, у нашої трійці попереду відвідини вистави «Срібний павук» в Чернівецькому академічному театрі.

Чернівецький академічний театр

Чернівецький академічний театр

Площа перед Чернівецьким академічним театром

Площа перед театром

Дійство повинно було починатись о 18:00. Ми прийшли раніше, однак театр був закритий. Що ж, не мерзнути ж нам на вулиці, правда? Пройшовши раніше піцерію «Челентано» ми вирішили знову трохи підкріпитись. Ось там особисто мені вже й справді сподобалось. За салат і борщ я віддав біля 18 грн., але наївся в достатній для себе мірі.

Після цього наша група знову повернулась до театру, нарешті побачивши, що театральні каси знаходяться не в ньому, а поруч справа, якщо дивитись на вхід. Туди ми й пішли по квитки, котрі коштували всього лиш 20 грн.

Інтер’єр театру вражає! Більшість речей виконані в стилі «ампір» й виглядають доволі багатими. Але старими.

IMG_1652

«Срібний павук» складався з двох дій. Мова в цій виставі йшла про Чернівці 1938-1946 рр. й двох товаришів, котрі покохали рокову жінку. Плавно це все перейшло в розповідь про події війни, де один з товаришів прийняв сторону нацистів, а інший пішов воювати в УПА. Однак зовсім не це було головною ідеєю вистави, котру вони явно переробили під сучасний лад. І саме завдяки цьому актори наприкінці просто «порвали» глядачів. Ми довго проводжали їх стоячи, навіть після того, як вони вже відкланялись.

Повернення додому

Вистава закінчилась о 21:30. До поїзда в нас ще було три години. І їх потрібно було якось «вбити». Оскільки «Челентано» закривалось о 22:00, ми пішли шукати більш підходящі нам заклади. Однак нічого особливо не надибали, бо більшість ресторанів і кафе закривались о 23:00. Вибрали ми звичайний «Chicken Hut», який прогнозовано не вразив. Після цього ми повернулись на вокзал і вже там дочекались початку посадки пасажирів у нашому потязі.

P. S. Чернівці виявились дуже красивим містом, доволі схожим на Львів. Обійти головні пам’ятки “перлини Буковини” при бажанні можна за годин 5-6, але краще виділити хоча б з вісім. Обслуговування в закладах порівняно хороше. Хоч до львівського все одно не дотягує.

Загалом, Чернівці сподобались, як ментальністю людей, так і своїм особливим буковинським шармом. Сподіваюсь, що неодмінно приїду сюди ще раз.

Далі фото цікавих чернівецьких будиночків:

IMG_1634

IMG_1524

IMG_1502

 

IMG_1489

IMG_1484

IMG_1481

А це внутрішній дворик одного з будинків. Красиво, правда?)

2 Comments

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів