Ташкент: особливості перебування в Узбекистані

Я очікував проснутись десь о сьомій ранку, вважаючи, що саме тоді на базарі почнеться двіж. Проте проспали ми спокійно аж до дев’ятої, нас ввічливо обходили стороною. А коли ми помились і склали палатку, китаєць пригостив нас найсмачнішим чаєм, який я коли-небудь пив та найсмачнішими мантами з гарбузом, що я коли-небудь їв.

Манти з гарбузом

Зранку ми отримали можливість ближче познайомитись з нашим другом, дізнались від його сім’ї, що він погано вчиться та поспостерігали за приготуванням самси.

В цілому, це був день контрастів. Нам попадались і чудові люди, які були раді нам допомогти, і персонажі, які намагалися на нас нажитися. Наприклад, хоч тут і дешевші ціни ніж в Казахстані, проте дешевші вони виключно для місцевих. Якщо ти турист, то платитимеш в три-чотири рази більше. Причому такий підхід тут абсолютно нормальний. І на ринку, і в транспортних питаннях, і в житлових. В Ташкенті ми знову шукали якусь квартиру, щоб помитись, проте прямо в оголошеннях було уточнено, що для іноземців таке житло коштуватиме 75000 сум (десь десять баксів), тоді як для узбеків ціна була рівна 25000. Ми таки знайшли хостел за відносно адекватною ціною (9 баксів за людину), який виявився доволі хорошим місцем.

Також тут був придуманий Uber ще до того, як в Європі це стало мейнстрімом. Підвезти тебе по місту може будь-хто. Потрібно лише стати на потрібну дорогу. Правда, для туристів ціни знову ж таки втричі вищі, хоча якщо ти знаєш нормальну вартість, то можеш сторгуватись. 

А здавалось би купа грошей

Знаменитий ташкентський базар

Красивий католицький костел

Ташкентська ратуша

Якась державна споруда. Підходити до них ближче, ніж стоїть цей паркан заборонено. Фотографувати, здається, теж

Але що в Ташкенті надзвичайно красиве, так це станції метро

 

Перші проблиски того, що чекало нас попереду

Третій день: місія “Звалити з країни”

Для громадян України і Білорусі в Узбекистані безвізовий режим, але перебувати тут без реєстрації можна лише три дні. Зареєструватись можна або в якомусь готелі, або в місцевих жителів.

В свій третій день перебування ми хотіли добратись до Самараканду, щоб звідти вже благополучно поїхати в Таджикистан. Проте в результаті це все перетворилось просто в бажання вибратись з країни. Приїхавши на вокзал, ми вияснили, що квитки в Самараканд коштують 100 000, що було для нас занадто великою сумою.

Після цього ми відправились на автовокзал, де нас шквалом налетіли таксисти. Їхній «Самараканд» відбивався в мене ехом в голові ще три дні. При цьому один з них ніяк не хотів відстати від нас, і дізнавшись про наші плани, почав стверджувати, що автобусу вже не буде. Ми, звичайно, йому не повірили. Проте потім нам це підтвердив і працівник автовокзалу, з яким він до нас підійшов. І коли я вже збирався вийти до таксистів, щоб вони нас хоча би довезли до таджицького кордону, вгадайте що я побачив? Диво, дивнеє – автобус на Самараканд. Проблема в тому, що коштував він 20000, а ми вже майже всі гроші потратили. І поки я зганяв в обмінний пункт, автобус вже втік.

Настрій в цей момент у нас був, м’яко кажучи, не дуже. Ще більше його погіршували постійні перевірки біля станцій метро, які нам влаштовували його працівники. Як правило, це тривало хвилин з 5, і після енного разу почало серйозно діставати. Хотілось просто втекти звідси, а про автостоп навіть мова не велась.

На щастя, нам вирішив допомогти один з водіїв, якого ми зупинили ташкентським методом. Взявши з нас нормальну ціну, він також вирішив домовитись на адекватну вартість з таксистом, щоб той нас довіз до кордону.

Без пригод не обійшлось і там. Коли я сказав працівникам «Ассалам Алейкум», намагаючись висловити свою повагу, вони відповіли російською «Добрый день. У нас тут цивилизация».

Після узбецького КПП проходити таджицький було просто прекрасно. Ніяких декларацій, доброзичливе і спокійне відношення, а наші речі просто пропустили через сканер. Навіть атмосфера в Таджикистані була якоюсь іншою, і нам там вже було спокійніше. Пройшовши від кордону десь кілометр, ми розклали палатку і приготувались зустріти ранок у новій країні.


Кілометраж:

  • 82 км на таксі (мажори);

Всього за подорож: 4872 + 82 км = 4953 км

 

Попередня стаття про цю подорож опублікована тут

Матеріал про наші перші враження від Таджикістану знаходиться тут.

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів