Циндао

Розділ 5

Частина перша. Циндао

Зачарований океаном, я провалявся на пляжі години три, в результаті заснувши під шум хвиль. Коли я прокинувся, було вже близько другої години, а це означало, що мені пора спішити на зустріч з моїм хостом.

Девід

В Циндао мене зголосився захостити Девід – 50 річний американець, якого настільки втомив ритм життя в США, що він переїхав в Китай, де почав викладати в університеті. Хоча до того працював в якійсь компанії. Мені і він, і його дім відразу сподобались. Ще би, адже він жив в готелі на двадцять якомусь там поверсі, з вікон якого відкривався вид на океан! Однак справа була не в цьому. На ноуті в нього постійно грала музика в кантрі-стилі, а по стінах були розвішані фотографії з різних його мандрівок. Ось він з друзями на Мачу-Пікчу. Тут він їде в автобусі в якійсь мусульманській країні. А ось його фотографія з Індії. Сподіваюсь, в мене теж колись буде такий дизайн дому).

Вид з вікна Девіда

Сам Девід був настільки американцем, наскільки це було можливо. В холодильнику в нього, звичайно ж, не було їжі. Він був закладений пивом. Єдине, що ми приготували за три дні, це були тости, які ми намастили арахісовою пастою, що було теж так по-американськи… ).

Також у Девіда був свій вай-фай, тому я охрестив його дім острівцем свободи. Це мені дуже допомогло, оскільки саме в нього я скачав всі програми, яких мені так не вистачало в Китаї.

Циндао

Під вечір ми поїхали в центр Циндао, оскільки в такий час тут відкривається чудовий вигляд. Враховуючи туман, що надходив сюди, все це виглядало просто ефектно.

Однак ще цікавішими виявились наступні два дні. В Девіда в програмі були відвідини пляжу з грою в фрізбі і знайомством мене з іншими іноземцями. Серед них були й два українця: Андрій і Сашко, з якими я відразу ж знайшов спільну мову і заглибився в розмову мало не на годину. Вони були в шоці, що я доїхав сюди автостопом. Це був справді чудовий день, хоча, як попереджав мене мій друг з Києва, на цей регіон насувався тайфун. Однак тоді я його не відчув. Веселіше було потім.

Також я повернувся до океану й уночі. Я просто не міг пропустити нагоди прогулятись по берегу і подумати про щось велике. Це був екватор моєї подорожі Китаєм.

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів