Подорож до Одеси

Знаходячись в Артура, я довгий час не міг визначитись, в яке саме місто мені їхати далі: Черкаси чи Одесу. Від цього ж рішення залежав й подальший мій маршрут. Саме в цей момент я вирішив скористатись порадою Джея й поїхав в те місце, в якому каучсерфери першими сказали одноголосне «так»!

Зрештою, на необхідність їхати в нашу перлину Чорного моря вказувала й моя підсвідомість, з якою я трохи розговорився після фестивалю в Чернівцях. Цікавий це співрозмовник. В мене він любить все чітко розкладати по поличках). Але мова не про це, а про мою подорож до Одеси, яка обіцяла бути доволі непростою.

Дорога туди з Немирова не близька: мені треба було подолати за день 380 км, тоді як темніти на вулиці починало вже о 16:00. Саме по цій причині я поставив собі практично нездійсненну ціль: почати стопити о 08:00! Звісно, моя совина натура внесла в цей план свої поправки, тому на трасу я вийшов лише о 09:56.

Автостоп до Одеси

З Немирова я звик виїжджати доволі швидко. Я рідко стояв тут довше 10 хв. Цього разу нудьгувати мені довелось вже близько 20 хв., поки не зупинився дальнобійник, що їхав до Гайсина. Це містечко в Вінницькій області, що знаходиться за 50 км від Немирова. Відстань невелика, проте це вже був початок.

Розповідав мені дальнобійник переважно про своє особисте життя, не приховуючи практично ніяких подробиць. Я радий, що йому вдалось виговоритись і поїхати далі вже в кращому гуморі (принаймні я на це сподіваюсь). Правда, повіз він мене через гайсинську об’їзну по надзвичайно жахливій дорозі, що зайняло додаткових хвилин 40. Через місто фурам їхати наразі заборонено.

Далі було ще веселіше: простоявши хвилин 20-25, я застопив водія з Придністров’я. Логічно, що розмовляли ми переважно про політику. Водій також був незадоволений Росією, вважаючи, що вона просто бавиться всіма своїми невизнаними республіками, переключаючись то на одну, то на іншу територію. В плані питання Донбасу він зберігав нейтралітет, а про СРСР згадував з ностальгією.

В цілому, цей водій виявився доволі доброю людиною, який радів, що в Молдові вже не є важливими питання мови й інших розбіжностей. Також він відзначив, що газ для машин в Україні розбавляють значно менше, а на деяких заправках взагалі не розбавляють. На прощання він побажав мені писати тільки правду, висадивши десь вже на трасі Київ-Одеса. Що ж, я намагався передати всі його позиції максимально точно).

Після цього всього я трохи пройшовся, ставши подалі від посту ДАІ (це нечисте місце, якого цураються всі водії), а опісля підкріпився немирівським яблучком, не забуваючи при цьому ліниво піднімати свою руку. Як тільки я доїв фрукт, мені майже відразу зупинився ще один дальнобійник, який в своїй машині справді жив. Справа в тому, що весь простір між його й моїм кріслом був захаращений всім, чим попало: печивом, шкарпетками, чашками, інструментами, черевиками, кавою, якою він мене пригостив і т. д. Через це їхати мені було дещо незручно, хоча я таки зумів якось там примоститись.

Розмова точилась на різні теми, хоча політики вона знову ж стосувалась найбільше. Люблять далекобійники про це поговорити). Зрештою, нічого дивного. Вони мають і про що розказати, постійно стикаючись з недоліками нашої сучасної системи.

Довіз дальнобійник мене до одеської об’їзної, де я, вилазячи з машини, ненароком зачепив ящичок з інструментами. На щастя, ще було не надто темно, тому ми все знайшли і, розпрощавшись на доброму слові, вирушили кожен у своєму напрямку.

Одеська об’зна

Одеська об’зна

Одеса

В Одесі прийняти мене погодився Олег, якого друзі називають Мамонтом. Оскільки Олег просив повідомити його, коли я доберусь до міста, я відразу ж йому подзвонив. Правда, я й не уявляв, що він після цього ще й заїде по мене машиною! Трохи поблукавши і дезорієнтувавши Олега, я через хвилин 20 вже сидів в його Тойоті і під Металліку катався вулицями міста.

Гостем в свого хоста я був не єдиним. Компанію нам складали дві дівчини (з Луганську та Харкова) і його друг одесито-омськчанин (якщо я не помиляюсь), що спочатку трохи комплексував через свою російську. Вони всі виявились з одної й тої ж тусовки любителів квестів. На них варто зупинитись трохи детальніше:

Квести в їхньому розумінні – це не просто біганина з розгадуванням запитань. В квестовій лізі України все набагато жорсткіше: там учасникам доводиться лазити по напівзруйнованим будівлям, шукаючи різноманітні коди, іноді стрибати з моста (роупджампінг), кататись на каруселях, запам’ятовуючи коди… В цілому, робити все, що придумує хвора уява організаторів. Ну а організаторами є, власне, самі команди цієї ліги, тому там й справді надзвичайно весело.

При цьому команди в даній тусовці намагаються мати власні штаби: тобто людей, які сидять за комп’ютерами і їм допомагають, як можуть. Я попав якраз на невеличку гру, що відбувалась у Львові, а також на гру на цілу ніч в Харкові. І там, і там я спробував трохи допомогти своїм логічним мисленням, навіть вгадавши одне запитання. Проте більшість часу я провів, просто дивуючись продуманості і цікавості даних змагань.

Атмосфера в Мамонта була дуже дружелюбна з якісним стьобом з боку дівчат). Стібались вони як з самого Мамонта, ображаючи його кулінарні здібності (він приготував хавку на нас всіх) так і одне з одного). Луганське походження одної з них цьому якраз дуже сприяло).

Вечеря проходила в перерві між двома квестовими іграми. Після неї я, власне, й зайнявся більш детальним вивчанням ліги та переглядом мамонтових сходжень на гори в Грузії. Досидіти мені вдалось до другої ночі, в результаті не дочекавшись завершення змагань в Харкові, де наша команда йшла другою.

Другий день в Одесі

Що робити в Одесі наступного дня я особливо й не знав. Хотів лише подивитись матч Ліверпуля з Крістал Пелесом, заздалегідь списавшись з аміном одеських фанів Ліверпуля. Прокинувся я близько десятої, а з дому ми втрьох вийшли десь о 12-й, мабуть. Як тільки ми дійшли до пляжу Ланжерон, кожен вирушив у своїх справах, а я почав прогулюватись побережжям. Все-таки, що не кажіть, а море вміє надихати.

Подорож до Одеси (25) Подорож до Одеси (26) Подорож до Одеси (27) Подорож до Одеси (32) Подорож до Одеси (1) Подорож до Одеси (6) Подорож до Одеси (5) Подорож до Одеси (4) Подорож до Одеси (3) Подорож до Одеси (2) Подорож до Одеси (7)

Подорож до Одеси (8)

Доволі цікаве, але дуже смердюче місце, яке тхне незрозуміло чим

Подорож до Одеси (9) Подорож до Одеси (10) Подорож до Одеси (11) Подорож до Одеси (12) Подорож до Одеси (13)

Гуляв я там близько трьох годин, роздумуючи про життя-буття. Від цих філософських роздумів мене відірвав шлунок, що дедалі наполегливіше нагадував про необхідність хоч іноді їсти. Тому я пішов до «Пузатої хати», а потім вирушив дивитись футбол, заодно трохи прогулявшись.

Подорож до Одеси (14) Подорож до Одеси (15) Подорож до Одеси (16)

Одеський оперний театр

Куди ж без одеської опери

Одеський оперний театр (1)

Одеський оперний театр (2)

Одеське чортове колесо

Одеське чортове колесо

На жаль, Ліверпуль в тому пабі не транслювали, але що ще гірше – там не було жодного «червоного» («червоними» називають вболівальників Ліверпуля). Я попив пива, подивився трохи якийсь інший матч, а потім повідомив Олега, що я збираюсь повертатись на хату. Я готувався до складної дороги до Херсону наступного дня, тому хотів перед нею добряче відпочити.

Завдяки навігатору, з тролейбуса я вийшов на правильній зупинці. Проте після того трохи поблукав, повернувши не туди. Врешті-решт, дім Олега я знайшов відносно швидко, але виявилось що його там ще немає. Я вирішив трохи почекати, присівши і спершись на дуб. В результаті це здивувало місцевих підлітків. Хоча, як сказати… Дві дівчини, що пройшли в дворі повз мене на це навіть не зреагували. Хлопці ж, які підходили до тих дівчат трохи посміялись, а один з них запитав, щось на зразок «чого ви нас так лякаєте». Але найдивніше не це, а що як тільки він підійшов до дівчат, одна з них з усього розмаху дала йому ногою по яйцям… Дієвий спосіб відшивати прихильників, не посперечаєшся. Саме в цю секунду підійшов й мій хост з дівчиною з Харкова, який, що здивувало мене ще більше, абсолютно не зреагував на цю ситуацію. Хоча хлопець в цей час валявся на землі. Складно мені зрозуміти Одесу. Чи це варто робити скидку на залізничний район?

Подорож до Одеси (22)

Побита життям машина в залізничному райончику Одеси

Подорож до Одеси (23)

Так чи інакше, з легкого ступору від побаченого мене вивела божественно приготована Мамонтом риба… Жодного разу я не їв смачніших морепродуктів, ніж цей!

Спати я ліг близько 12-ї, щоб спеціально наступного дня виїхати чимпораніше.

______________________________________________________________________

Кілометраж:

  • 380 км автостопом;

Всього:

329 + 380 = 709 км автостопом.

______________________________________________________________________

Витрати в Одесі:

  • 15.50 грн. – вареники;
  • 26 грн. – пиво;
  • 2 грн. – тролейбус.

Всього: 43.50 грн.

Всього за подорож: 249 + 43,50 = 292,50 грн.


Почитати про попередню частину мандрівки ви зможете тут.

Про мою подорож до Херсона я написав тут.

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів