Мовчазний автостоп та кохання по-немирівськи

Встав я й справді відносно рано. Будильник, правда, був поставлений на сьому, проте в 7:50 я таки зумів зійти зі свого третього поверху на кухню і після сніданку вирушити з Тарасом вулицями Хмельницька.

Спочатку Тарас завіз до школи сина, а потім підкинув на головну вулицю й мене. До речі, проводячи ще напередодні ввечері інвентаризацію своїх речей, я виявив, що забув в Джея зарядне до свого основного телефону. Благо, для схожих випадків я завжди вожу з собою свій старий допотопний мобільний, який мене й виручив в даній ситуації.

Незважаючи на своє бажання опинитись в Немирові чимпошвидше, я дозволив собі розкіш ще трохи пройтись Хмельницьким, щоб краще зрозуміти це місто. Насправді, щось в ньому таки є. Хоча більшість моїх знайомих вважають, що дивитись тут особливо нічого.

Врешті-решт я таки всівся в маршрутку, попередньо перепитавши в людей на зупинці потрібний мені номер, і таки поїхав на трасу.

Хмельницький

Автостоп до Немирова

Чекати довелось недовго: до десяти хвилин. Причому зупинився мені працівник газової служби ближнього до Хмельницька району, що взагалі в автостопі доволі нетипово. Розговорити мені його особливо не вдалось, тому більшу частину дороги ми просто мовчали.

В такому режимі я проїхав близько 10 км до села Пирогівці, де, вибравши особливо мальовниче місце, почав насолоджуватись мандрівкою і продовжувати свій автостоп. Цього разу стояв я довше – хвилин 15. Якщо я не помиляюсь, за цей час до мене хтось таки під’їхав, проте, почувши слово «автостоп», поїхав далі. Точно пригадати якось і не можу, бо не звертаю на такі речі вже уваги).

Вищезгадане мальовниче місце в Пирогівцях. На фото виглядає не дуже, але в реальності воно справді було красивим)

Вищезгадане мальовниче місце в Пирогівцях. На фото виглядає не дуже, але в реальності воно справді було красивим)

Постоявши весь цей час, я вирішив змінити локацію, бо зрозумів, що я таки стою не на виїзді з села. Вирушивши в потрібному мені напрямі, я звично трохи підстоплював і не встиг пройти й ста метрів, як вже вирушив в бусіку з двома хлопцями з Одеси в напрямку Вінниці. Виявилось, що вони також не були любителями поговорити (якщо чесно, я теж). Романтику дороги вони звикли розбавляти.. аудіокнигами жанру наукової фантастики). Таким чином, під час подорожі я ще й послухав 1,5 цікавих історії в фантастичному жанрі, що прикрасили мою мандрівку).

Зупинялись ці хлопці й іншим людям. Проте грошей з них не брали. Просили просто побажати їм щасливої дороги… Хороші вони люди, без сумніву.

Загалом, спочатку я планував добратись до Вінниці, купити там зарядне, а вже звідти їхати до Немирова. Проте, оскільки водії (їх було двоє) їхали до Одеси по потрібній мені трасі, я продовжив з ними подорож і вже о 12:05 стояв на околиці Немирова. Феноменальна швидкість).

Немирів

Що я робив в Немирові? Та переважно те, що й завжди: працював, пив пиво й грав футбол). При цьому ще й книгу умудрився прочитати).

Напередодні свого виїзду в Одесу я таки ще раз в достатній мірі пройшовся Немировим і надибав кілька цікавих місць.

Одне з них:

Тунель кохання по-немирівськи

Тунель кохання

Це тунель кохання по-немирівськи).

Раніше Артур мені показував міський дуб закоханих, який мав трохи страшнуватий вигляд. Тепер от я знайшов й ще одну цікаву деталь, яку можна прив’язати до описуваної тематики.

Тунель кохання немирівський

Проте зірка номеру не це, а:

Шампанське на деревах

Шампанське на деревах

Шампанське на деревах

Саме так). Коли американські закохані закидують на дерева свої капці, немирівські замість цього прикрашають їх шампанським))).

Шампанське та капці

Ось таке воно – суворе кохання по-немирівськи))).

В цілому, хоч я й спробував створити Немирову образ такого собі брутального алкоголічного міста, де виробляють одну з найкращих горілок Європи, проте насправді це мало відповідає дійсності. Тут безліч хороших людей, з якими дуже цікаво спілкуватись. Саме тому я люблю сюди час від часу навідуватись й відпочивати від мандрівки).

За прожитий в Немирові термін я вже повністю дистанціювався від актуальних питань, які турбували мене у Львові та нарешті переварив всю корисну інформацію, що отримав на Фестивалі психології. Тобто це мені точно пішло на користь і я вирушив досліджувати Україну вже з набагато більшою концентрацією та задоволенням.

_____________________________________________________

Кілометраж:

  • 162 км автостопом.

Всього: 167 + 162 = 329 км автостопом

______________________________________________________

Витрати:

  • 3 грн. – маршрутка по Немирову;
  • 26 грн. – хавка;
  • 7 грн. – солодощі;
  • 16 грн. – інша хавка;
  • 40 грн. – зарядне

Всього: 92 грн.

Всього за подорож: 147 + 52 = 249 грн.


Про те, як я добрався до Хмельницького читайте тут.

Про мою подорож до Одеси читайте тут.

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів