Мода чи справжність?

Айфон чи туристичний рюкзак? Взуття останньої моделі чи зручні мешти, в яких можна лазити де завгодно? Мода чи справжність? Сучасний світ постійно ставить перед людиною вибір, а то і не один. Кожному хочеться бути найкращим, багатьом хочеться бути унікальним, величезній кількості молодих людей хочеться бути модним. Але майже ніхто не намагається бути собою.

***
— Форест, ти вже вибрав, ким станеш, коли виростеш?
— Ким я буду?
— Так.
— А хіба я не буду самим собою?
***

Хто ви? Розмови на цю тему, мабуть, часто можна почути в ведистських компаніях і східній філософії. Загалом, знати свої цілі – це чудово! Якщо вони, звісно, ваші. Однак набагато гірше, коли всі процеси і ваші «хочу» відбуваються неусвідомлено і відокремлено від вас.

Розглянемо один приклад. Отож, який там останній Айфон вийшов? Шостий? Як думаєте, скільки людей його хочуть лише через характеристики? Через супер процесор і т. д.? Можу вас запевнити, що набагато більша частина покупців хочуть цей телефон через статус, який вони після цієї покупки набудуть. Статус елітної прогресивної молоді, статус справжньої леді… Список можете продовжувати самі. Насправді Айфон (при всій повазі до нього) – це лише набір мікросхем та пластмаси, розкручений нашою спільною свідомістю.

Я не сперечаюсь, багато речей модних і відомих речей справді варті поваги. Та чи дійсно потрібні вони нам?

***
Вони завантажують свій корабель по самісінькі щогли дорогим одягом, розкішними будинками, нікому не потрібними слугами та безліччю світських друзів, які їх у гріш не ставлять, дорогими розвагами, які їх зовсім не тішать, умовностями та поганими звичками, удаваністю й лестощами, а ще найважчим і найнепотрібнішим вантажем – острахом («а що на це скаже мій сусіда?»); розкошами, що викликають пересичення, втіхами, які давно вже набридли, та величезною кількістю таких самих речей, що стискають голову, як ланцюги давніх злочинців, заливаючи кров’ю стомлене чоло, і доводять до божевілля того, хто їх має!

Непотріб, усе це непотріб! Сміливо викиньте його за борт! Через нього вам так важко пливти, що веслувальники ледве не втрачають свідомості. Він робить ваш корабель таким громіздким і вразливим. Через нього ви не маєте жодної хвилинки, що поринути в мрійливі лінощі, у вас немає часу помилуватись грою світла, що відбивається від поверхні річки, блиском сонячних зайчиків, які перебігають на воді, стрункими деревами на березі, які дивляться на своє відображення в річці, золотом та зеленню гаїв, білими та жовтими лілеями, шелестом густого очерету, зеленою осокою, квітучим глодом та блакитними вічками незабудок.

(с) Джером К. Джером «Троє у човні не рахуючи собаки»

***

Хтось одягає окуляри, щоб набути статусу розумного. Хтось їздить на БМВ, щоб бути крутим. А система цим тільки користується: «настоящий русский должен», «справжня мама повинна», «розумні хлопці купляють тільки…», «красиві дівчата одягають тільки…». Маніпуляція, маніпуляція, маніпуляція…

Насправді мені подобається цей світ, попри все вищенаписане. Він надає великі можливості. Більші, ніж коли-небудь раніше. Мені просто не хочеться грати по його маркетинговим правилам. Тому я користуюсь своїми.

мода чи справжність

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів