Фестиваль психології в Чернівцях

Свою чергову подорож Україною автостопом я вирішив почати з цікавого психологічного фестивалю в Чернівцях. Так-так, саме психологічного. Я й сам був здивований, що такі існують. Й виявилось, що ця подія й справді була варта того, щоб її відвідати.

Підготовка до виїзду

Мандрівка починалась трохи нетипово для мене. Я склав лише приблизний маршрут, який закінчувався в мого немирівського друга Артура. А далі, як каже інший мій друг Бодик: «Сі свище»))).

Підготовка до подорожі проходила доволі складно, оскільки мене нагрузили різного роду роботою. Саме тому в ніч виїзду я навіть не ліг спати, працювавши до 04:30, тоді як о 05:05 в мене був потяг. Ну нічого. Мій традиційний забіг на поїзд знову увінчався успіхом, тому приблизно о 10:30 я повільно чимчикував чернівецькими вуличками, вибравши своєю кінцевою ціллю «Час поїсти». Там, трохи підкріпившись, я почав шукати мої основні локації на ці вихідні. Себто, сьому гімназію, де мав бути фестиваль, адресу хоста і гуртожиток сестри. Виявилось, що ці всі місця знаходяться на відстані 10-20 хвилин ходьби одне від одного).

До речі, пошук хоста в Чернівцях заслуговує окремої теми. Я довгий час не міг знайти людину, в якої поселитись, в результаті домовившись зі своєю знайомою про ночівлю в гуртожитку. Проте майже перед самою поїздкою дехто все ж таки відгукнувся. Цією людиною виявився дуже позитивний араб Джей з Йорданії, з яким я сподівався попрактикувати свою англійську).

Що цікаво, потім мене погодився прийняти ще один іноземець – Вішну з Індії. З корінними чернівчанами мені чомусь настільки ж не щастило).

Прікольний малюнок на будинку в Чернівцях, який я раніше не помічав

Прікольний малюнок на будинку в Чернівцях, який я раніше не помічав

Фестиваль психології

Потрібну мені гімназію я знайшов доволі легко. Вона знаходиться на живописній вулиці Достоєвського, де є ось такі будиночки:

Чернівці. Вулиця Достоєвського

Чернівці. Вулиця Достоєвського

Чернівці. Вулиця Достоєвського Чернівці. Вулиця Достоєвського
Загалом, розписувати три дні фестивалю мені влом, тому я просто напишу заходи, на яких побував. Відзначу, що часто вибрати найбільш цікавий воркшоп чи майстер-клас з 7-9 заходів було дуже проблематично, оскільки душа рвалась відразу в кілька місць. Ехх, як же іноді складно що-небудь вибирати.

В результаті в п’ятницю я пішов на:

• «Я и мои границы в контакте: телесные ресурсы» Івана Лямзіна;
• А після цього відвідав майстер-клас «Первые впечатления».

В суботу мене зацікавили:
• «Натхнення – шлях до успіху»;
• «Волна удачи или жизнь в потоке»;
• «Ты хороший. Самоценность, самооценка и достоинство».

Ну а в неділю я побував на:
• Практикумі з супервізії;
• та ворк-шопі «Листування з підсвідомим».

При цьому всьому я пропустив ще безліч цікавих занять, які, на жаль, проходили в цей же час. Проте, не будемо жалкувати за втраченим).

Я вивчаю розклад фестивалю на реєстрації

Я вивчаю розклад фестивалю на реєстрації

Фестиваль психології в Чернівцях (4)

Поки що пуста сцена перед відкриттям фестивалю

Фестиваль психології в Чернівцях (5)

Проте зал вже майже заповнений

Фестиваль психології в Чернівцях (12)

Моя скромна персона ламає мозок над запитанням куди йти

Фестиваль психології в Чернівцях (21) Фестиваль психології в Чернівцях (24)

На тренінгу «Я и мои границы в контакте: телесные ресурсы» ми вивчали особливості власних тілесних меж. Коли ми почуваємо комфорт, наскільки близько знаходиться наша межа і т. д.

Фестиваль психології в Чернівцях (31) Фестиваль психології в Чернівцях (22) Фестиваль психології в Чернівцях (20)

На «Первых впечатлениях» нас поділили на пари, де ми повинні були мовчки дивитись одне на одного 7 хвилин, а потім відповідно розповідати про свої перші враження. Тут в мене вийшов казус. Я, як остання зараза, експериментував під час цього заняття і смішив свою партнершу. В результаті вона розповіла, що в нас було повне взаєморозуміння і взагалі я толковий тіп, а мені довелось після неї признаватись, що це було експериментом. Еххх. Складно це – відповідати чиїмось фантазіям. Але сам винен, не треба було експериментувати.

Субота

Ранок суботи я через певні причини, про які напишу нижче, проспав, не пішовши на танці. Натомість припхався на фестиваль відразу на першу паралель тренінгів, серед яких вибрав ворк-шоп пов’язаний з натхненням. Саме ця частина фестивалю мені сподобалась мало насамперед через те, що я очікував там чогось такого, що дозволить викликати за бажанням вищезгадане почуття. Проте розповідали там про те, що я вже й так знав.

Фестиваль психології в Чернівцях (13)

Фестиваль психології в Чернівцях (15)

Я в тяжких роздумах над тим, куди далі йти

Представлення тренерів

Представлення тренерів

Фестиваль психології в Чернівцях (30)

Фестиваль психології в Чернівцях (26)

Тренінг про натхнення

На майстер-класі про «Волну удачи» теж було багато чого, пов’язаного з відомою мені інформацією. Цікаво, що ця штука зацікавила наших учасників дуже слабо, тому крім тренера нас там було лише двоє. Зате я посперечався про будову Всесвіту й дізнався кілька важливих для мене деталей.

На ворк-шоп «Ты хороший» можу закластись, що багато хто поперся через особливості викладання тренером й велику кількість практичних занять в парах. Нас заставляли обніматись, пробувати одне одного на дотик, ходити в ногу, спиратись одне на одного спинами… Жах, правда?))) Робилося це з ціллю пропрацювання невпевненості в собі та нарцистичних розладів, від яких страждає близько 50% населення. Проте не будемо заглиблюватись в психологію).

Фестиваль психології в Чернівцях (7)

Фестиваль психології в Чернівцях (8)

Внутрішнє подвір’я гімназії. Я, як це часто в мене буває, не втратив нагоди покопати мяча)

Неділя

Неділя фестивалю починалась з роботи зі снами. Я, натомість, віддав перевагу практичним заняттям і прийшов відразу на практикум з супервізії (грубо кажучи – це консультація психологів більш досвідченими спеціалістами).

Взагалі, паралелей заходів мало бути три. Проте 35 учасників фестивалю продемонстрували дивовижне лінтяйство й проголосували за те, щоб ворк-шопи третьої паралелі відбувались під час другої. Ехх, не цінують вони користь отриманих знань. Проте повернемось до супервізії.

Ось це ганебне голосування)

Ось це ганебне голосування)

Спочатку нам по поличкам розклали, що власне таке цей страшний термін. Потім нас розділили на групи, в яких був розповідач, слухач і спостерігачі. Я після певного коливання став спостерігачем, що для мене було найкомфортніше. Можна вважати, що це була моя перша якась психологічна практика й вона, мушу признатись, пройшла вдало.

Після обіду я пішов на ще більш цікавий майстер-клас по роботі з підсвідомістю, що мене завжди цікавило. Робота ця відбувалась у формі листування й допомогла мені зрозуміти деякі важливі речі. В результаті я почав користуватись цією технікою і в подальшому.

Фестиваль психології в Чернівцях (14)

Всі учасники і тренери фесту на загальному фото)

Фестиваль психології в Чернівцях (52)

Фестиваль психології в Чернівцях (51)

Дозвілля в Чернівцях

Як я проводив свій вільний час в місті? Переважно лазив із сестрою по місту, а пізнього вечора розмовляв на рандомні теми зі своїм хостом Джеєм. Тривало це все часто доволі довго, тому перед ранішніми заходами фестивалю я й надавав перевагу сну).

До речі, з Джеєм ми часто обговорювали й деякі серйозні питання. Зокрема, він дуже дивувався, що всі з ним розмовляють російською, причому навіть у Львові. Хоча він вивчив українську і російську майже не розуміє. Це все доходило навіть до казусних ситуацій, коли 5 чи 6-річна дитина в одному з банків центрально-східної України була перекладачем між ним і працівником, оскільки вони не могли порозумітись.

Звісно, складно посперечатись, що російська мова є міжнародною на відміну від української. Проте уявлення про другорядність української, вочевидь, в багатьох із нас закладені на підсвідомому рівні, й це сумно. Проте спробуємо знайти ложку меду в вищезгаданій дитині. Врешті-решт, вона ж таки знає солов`їну).

Окрім того, Джей мені підкинув кілька цікавих ідей щодо подорожей. Зокрема, він подорожував автостопом, просто їдучи туди, куди їхав і водій, Це одна ідея. А друга: їхати до того, хто перший відгукнеться на реквест в каучсерфінгу). Забігаючи наперед, скажу, що я нею таки скористався).

Ну і, нарешті, Йорданія! Джей розвіяв кілька стандартних стереотипів про арабів й можу запевнити вас, що вони не є типовими бородатими терористами, як їх уявляє більшість. Принаймні йорданці.

До речі, по гостинності вони, мабуть, могли б змагатись й з грузинами. Уявіть собі: в Йорданії господарі згідно традицій не мають права запитувати в своїх гостей навіть ім’я на протязі трьох днів! Гість може залишатись в них весь цей часу й користуватись будь-якими благами. Якщо ви запитуватимете дорогу в Йорданії, будьте готові, що вас до неї можуть просто відвезти, навіть якщо вашим новим знайомим це буде не по дорозі!

Зрештою, в Джея навіть просто жити було цікаво. Дофігіща приправ незрозумілого походження, купа сортів чаїв, постійний запах кальяну і баранячий сир – це те, що мене також чекало в його домі, окрім неймовірної гостинності.

Я і Джей

Я і Джей

Що ж до витрат в Чернівцях, вони виглядають наступним чином:

Підготовка:

• 21 грн (вода й печиво).

П’ятниця:

• 22 грн (борщ та вареники);
• 5 грн – чай;

Субота:
• салат «Шуба» 12+12 = 24 грн. (в столовій гімназії були переважно м’ясні страви);
• 8 грн. – хліб;
• 3 грн. – чай.

Неділя:

• 12 грн – салат «Шуба»;
• 10 грн. – деруни;
• 3 грн. – чай;
• 8 грн. – печиво зірочка.

Всього: 116 грн.

Кілометраж цього разу стандартний:
• близько 270 км потягом.


Прочитати про продовження моєї мандрівки ви зможете тут

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів