Файне мiсто

Ця моя подорож, яка обіцяла стати найдовшою та найцікавішою на даний момент, починалась з фестивалю “Файне місто” та чергового забігу на потяг, що для мене вже стало доброю (хоча, мабуть, не дуже) традицією. Власне, на фестиваль я збирався відправитись раніше своєї компанії, яка туди їхала ввечері. Проте трохи не розрахував час, встигши тільки здати всю роботу і більш-менш зібратися.

Те, як я добирався варто, окремого підзаголовка. Вийшов я на потяг за 30 хвилин до його відправлення, чого, в цілому, мені раніше завжди вистачало. Однак цього разу потрібно було ще встигнути зняти гроші та купити білет. З першим завданням я впорався, але от з другим в залізничних касах вийшов обломчик. Там не продають квитки за пів години до відправлення, тому я обов’язково мав його купити на вокзалі.

Я зателефонував своїм друзям, надіючись, що хоч хтось з них встигає не тільки на потяг, але й придбати мені квиток. Виявилось, що викручуватись треба буде самому. Тут ще й кульок з хавкою, яку я взяв на фестиваль, почав рватись. Я таки дійшов до зупинки перед церквою Анни і дочекався першої ліпшої маршрутки. Правда, сів я в неї не відразу. Спочатку став зіркою зупинки і автобуса. Поспішаючи сісти в маршрутку, я занадто сильно потягнув єдину напівживу ручку кулька, через що вона вже повністю порвалась і показала світу взяті мною на фестиваль помідори, огірки, сир та інші речі, які через деякий час мали б набути неабиякої цінності. На щастя, водій почекав секунд десять, поки я це поскидав в залишки кулька і вирушив вже зі мною.

Вийшов я біля костелу Ольги та Єлизавети за десять хвилин до відправлення. Мені почало здаватись, що шанси знову встигнути, майже як і у всі попередні рази, в мене є. Я глянув на мобільний – о диво! Пропущені дзвінки! Ростик і дві Марічки прийшли завчасно на вокзал і придбали мені квиток! Я врятований! Життя знову зацвіло всіма барвами. Тепер лишалось лише встигнути на потяг з напівпорваним кульком. Це було непросто. Проте реально. Оскільки в останні хвилин 25 я й так привертав дофіга уваги, а обидві руки в мене були зайняті, всунутий друзями білет на поїзд я доніс в зубах, викликавши усмішку в провідників. Чого вже, як відриватись, то на повну).

Квиток мої друзі підібрали вдало. Супутником до Тернополя виявилась цікава дівчина, що любить поезію та Гаррі Поттера, і якій я мало не придавив рюкзаком ноги).

По прибутті ж ми з “Братством печенька” закупились в супермаркеті та, після деяких сумнівів щодо вартості проїзду, всілись на таксі.

Файне місто

Фестиваль відразу вразив своїм масштабом та продуманністю. Ще до поїздки на “Файне місто” я продивився інформацію про фест на офіційному сайті і побачене мені дуже сподобалось. Очікування теж не були зависокими. Мені дуже сподобалась кількість різноманітних локацій на фесті. Тут були і зони для відеоігор, і для футболу, і для волейболу, баскетболу й навіть настільного тенісу, який було дещо складно грати на вітру. І це все не враховуючи відразу 6 сцен: головну, дарк сцену, лайт сцену, реггі, диско та амфітеатр. Дійсно круто! Щиро надіюсь, що організатори відбили вкладені в фест кошти, оскільки на мій погляд “Файне місто” стало достойним конкурентом “Західфесту”.

Трохи перекусивши і випивши (в нас була навіть домашня піцца, через що ми почували себе королями), “Братство печенька” поступово почало готуватись до гуляння, а мене ж, як завжди, тягнуло обійти всі сцени і, так би мовити, розвідати територію. Я не відмовив собі в задоволенні.

ZHCzq6X6O3A y-KDLTvXjUQ

F2jkBj8DQUc

4w3tG801V30

HaqzDslHD-Q

Файне місто

Так на фестивалі виглядала головна сцена

OeVW1gF_k64

Brutto на Файному місті

Brutto на Файному місті

Ну а далі було те, задля чого я, власне, сюди й приїхав. Слова тут зайві. Особливо мене поперла диско сцена і невгамовний DJ Dart Vader, що зводив з розуму публіку години з три.

ciGvLF-12ps

Спати до ранку ніхто й не думав. Ми дочекались чарівного світанку на Файному місті

Світанок на Файному місті CkR6vSSax3M FMH_gHJNeqs dIll6f5zTOA

uE6vyV20ZL4

KZgBMSLzHLM xxeqMBUjKC8

Наступний день відзначився ще кількома цікавими деталями. Зранку, шукаючи з Ростиком футбольне поле, ми зустріли Галю, яка була його хорошою подругою і одночасно людиною, яка підвозила мене автостопом до Файного міста попереднього року. Правда, що ми всі одне одного знаємо ми виявили лише в цей день.

Футбол ми теж таки знайшли. Його результати виявились для нас не дуже вдалими, проте ми раділи, що все-таки змогли трохи побігати.

TCDdQYcML1I

Заодно нам вдалось стати свідками оцього кумедного дійства

Kg-dTC1Go8Y

trzv8vfHxvg

xtH7okenyGQ

t1ZbisS9MSU

Австралійський прапор на фесті

nlXnWZUE_eo

lb2_KabyGKU

Ввечері ж головною зіркою для нас став ТНМК з Фоззі та Фаготом на чолі.

CgCBVrhdue4

fmtwSSzSgPI

 

На третій день я з самого ранку вибрався в Тернопіль, щоб вирішити деякі запитання щодо мого подальшого маршруту. Адже в понеділок о 12-й годині мені було потрібно бути вже в Репужинцях – селі біля Заліщиків, де мав проходити психологічний інтенсив. Ближче до обіду я дочекався свою компанію, з якою ми вирушили покататись на тернопільському озері.

-12x1mSwCf4

a7ceNXmVu0M

Вулиця Валова Тернопіль

Вулиця Валова

Вірш Іздрика

Графіті з віршом Іздрика

Тернопільський драмтеатр

Тернопільський драмтеатр

luItU6sSikI

YpXS985SsCI

Храм Різдва Христового Тернопіль

Храм Різдва Христового

 

 

Після спокійного, романтичного і надихаючого плавання ми дочекались решту нашої компанії, яка нас побачила ще з берега, після чого відбувся черговий водяний поєдинок добра зі злом. Тобто доблесних хлопців з підступними дівчатами. Оскільки я під час цього поєдинку пройшовся мимо «Братства печенька» ніби я їх не знаю, я залишився повністю сухим. Правда, коли цей двобій закінчився перемир’ям, всім чомусь не сподобався мій стан, через що мені довелось звалювати). В цілому, все було доволі весело).

Костел Божого милосердя Тернопіль

Костел Божого милосердя Тернопіль

Цікава ситуація сталась також після повернення на фест. Якийсь хлопець, побачивши нас, заявив, що палатка Ростика є його палаткою. При цьому вона в нас була відкритою. Йому доволі довго довелось пояснювати, що він помилився, а потім й взагалі виявилось, що в Ростика інша модель. Тим не менш, сподіваюсь цей пацан все-таки знайшов загублене.

Вечір останнього дня тривав цього разу в мене до третьої години, після чого я поїхав до Тернополя. Однак навіть до цього часу я встиг послухати Lordi, трохи поспати, потанцювати на Light сцені і взагалі непогано відірватись.

Lordi на Файному місті

Приїхавши в Тернопіль, я близько четвертої дійшов до центру міста, де знову посидів в комп’ютерному клубі до п’ятої, і лише після того пішки пішов на трасу.

Костел Божого милосердя вночі

Костел Божого милосердя вночі


Відтепер і, мабуть, до кінця цієї подорожі я вирішив вести ше одну рубрику. Правда, я ще не придумав, як вона називатиметься. Фішка в чому: кожного дня я п`ю чай о 17:00 та знімаю це на відео. Небагато, секунд по 10-20. В кінці компілюю ці всі відео разом і дивлюсь, що в мене вийшло. Тим не менш, мені порадили мої звиЧайні відео кидати і так, як є. Тобто по одному. Тому презентую.

Перше відео було знято з мого дому перед виїздом:

Я ще там шось говорю, але не звертайте на уваги).

Друге чаювання мене застало якраз на футболі:

Третє – перед поїздкою на озері

Якось так).


Кілометраж:

  • 127 км потягом.

Витрати:

  • 65 грн. – потяг;
  • 3 грн. – кульок;
  • 20 грн. – таксі;
  • 15 грн. – пиво;
  • 25 грн. – салат та картопля фрі;
  • 15 грн. – їзда на паромі;
  • 13 грн. – чай Nestea;
  • 15 грн. – маршрутки;
  • 14 грн. – інтернет;
  • 43 грн. – борщ + млинці з вишнями;
  • 31 грн. – хавка в Сільпо (серед якої була дешева вівсянка, якої я купив цілий кг і потім таскав більше тисячі км).

Всього: 259 грн.

P. S. Всі фото і відео, які не попали в статтю, я накидав в групу https://vk.com/public124455586

Про продовження моєї мандрівки ви зможете прочитати тут.

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів