Автостопом по Україні: повернення до Києва

Третій день моєї подорожі видався відносно сумним. Хоча згадувати теж є що. Почався він з певного непорозуміння між мною і моєю супутницею, що, зрештою, цілком зрозуміло. Адже знав я її лише третій день. Однак вийшов особисто я з дому у порівняно хорошому настрої. Як казав Саша, собаки зближують людей. І це справді так.

Чернігівська чупакабра)

Чернігівська чупакабра)

Автостоп

Попрощавшись з нашими новими чернігівськими друзяками, ми спочатку потусували в центр, а далі на Вал, з якого спустились на київську трасу. Десь через метрів 100 від зупинки й почався наш автостоп. Виявився він доволі довгим. Ми стояли 38 хв. За цей час зупинились дві машини: одна їхала дуже близько, а власники другої хотіли грошей. Зате потім нам довелось їхати з шикарним чуваком з Києва та його родичкою під класнющий музичний супровід: Океан Ельзи, Кому Вниз та Брати Гадюкіни. Львів’яни точно зрозуміють). Виявилось, що він був власником якогось прікольного бару, назву якого я забув, однак адресу записав: м. Київ вул. Тичини 7. Під час поїздки цей чолов’яга дав мені погортати свою колекцію компакт дисків, від якої в мене м’яко кажучи, мурашки по шкірі пробігли. AC/DC, Pink Floyd, Led Zeppelin та інша класика року навіть не рахується, оскільки там було багато чого не менш шикарного на мій погляд та смак.

Також власник цього бару повідомив, що його заклад є в певному сенсі мужицьким. Й там часто виступають якісь прікольні музичні гурти. Причому більшість з популярних зараз груп в цьому барі в свій час вже встигли відіграти. Буває, що до нього навіть заскакують футболісти Динамо! Тому якщо вам захочеться піти десь в Києві в цікаве неформальне місце, можете заскочити саме сюди).

Київ

Приїхали ми десь за годину знову до тої ж станції «Лісова». Вийшовши на Хрещатику ми з Анею попрощались, після чого я пішов до свого улюбленого місця на «Глобусі». Настрій був дещо паскудний. Я там просидів втикаючи на машини напевно близько години, хоча, зрештою, робити було нічого.

Приблизно тоді ж подзвонив Зігі і сказав, що його дружина прийде о шостій. В той час було близько третьої. В цілому, я в Києві був вже всьоме і єдине місце, яке мене в той момент цікавило, по понеділках закрите. Я про арт-центр Пінчука. Тим не менш, дещо підкріпившись, я почав бродити по київським вуличкам і заодно зайшов в Львівську майстерню шоколаду. Приємно все-таки бачити щось своє в чужому місті). Та й загалом я подумував чи не повернутись до Львова. Погода була не для подорожей, а в наступні дні обіцяли таку саму.

Полазивши до 18-ї, я вирушив до Сігі, з якою довго говорив на різноманітні теми. Потім ще прийшов ще Зігі і ми так за розмовами та теплим чаєм договорились ген аж до 22-ї чи то23-ї. По своєму графіку я би мав завтра їхати в Суми. Однак вони мені дозволяли залишитись скільки мені заманеться. Тому рішення про те, що робити далі я відклав на ранок.

__________________________________________

2,5 – маршрутка по Чернігову

2 грн. – метро в Києві (в мене був один старий жетон)

16,50 – хавка в Пузатій хаті

35 – чукуляда

Всього: 56 грн.

Витрачено за поїздку: 56 + 137,50 = 193,50 грн.

Categories: Подорожі

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів