Автостопом по Китаю: дорога до Ланьчжоу

Розділ третій

Частина пята: Дорога до Ланьчжоу

На третій день мого перебування в дебрях Китаю вугілля, нарешті, було розвантажене, і я щиро надіявся, що ми вирушимо в напрямку до Ланьчжоу. Тим більше, що напередодні я зізвонився з номеру Чанга зі своїм хостом, яка мала все йому пояснити. Успіху я досягнув, але лише часткового. Чанг знав, що мене чекають в Сіані, але не знав, що в ці вихідні. Тому він повіз мене до своїх родичів в ще більше захолустя.


Чесно кажучи, цей досвід був для мене шоком. Найкрасномовнішою тут буде ця фотографія:

Родичі Чанга тут живуть в таких панельних домах, в одному з яких знаходиться відразу чотири ліжка. Я не знаю, як вони тут миються, проживають своє життя і чим взагалі займаються. Проте, як я порахував, тут є четверо дітей, тоді як в Китаї зараз дозволено мати максимум двох.

Чанг після знайомства зі своїм родичем повів мене до мужиків, які по-своєму проводили час. Як я зрозумів, вони за допомогою чувачі вияснювали, хто буде пити.

Ми пообідали і через деякий час я вирішив піти на вулицю почекати Чанга, оскільки це місце для мене було доволі депресивним. Зате мені вдалось подружитися з дітлахами. Вони ховались від камери, а я намагався зловити їх в кадр).

It’s your smile

Десь в годині п’ятій ми знову вирушили в дорогу. Це була вже п’ятниця і в Сіань до суботи я вже ніяк не встигав. Я зрозумів, що мій хост не пояснив цієї ситуації Чангу, тому я спробував зробити це сам.

Зрештою, мені з ним спілкуватись за три дні стало легше, у нас виробився набір зрозумілих йому і мені жестів, який щось означав. Я навіть зумів розповісти йому та оточуючим про себе, а вони трохи розказали про своє життя. Як тільки Чанг зрозумів, що до чого, він, не бажаючи чути заперечень, відразу вирушив до вокзалу і купив мені квиток на потяг в Ланьчжоу – місто, в яке від мене пообіцяв довезти.

Попрощавшись, я йому щиро подякував за його доброту і залишив дві листівки зі Львова для нього і його друзів, які брав спеціально для таких випадків. Він теж не відправив мене з пустими руками. Це була дещо складна мить… Незважаючи на мовний бар’єр, ми все-таки стали якими не якими, але друзями.

Дорога до Ланьджоу

Я знову їхав в сидячому вагоні, і цей досвід став для мене ще цікавішим, аніж попередній, адже за ніч ми мали подолати близько 1000 кілометрів. Думаєте китайці намагались спати, вмостившись на кріслах? Навіщо себе так обмежувати! Багато хто постелив собі коврик на підлозі і під рядом із крісел! Вільним був лише прохід, та й то з деякими умовностями. По дорозі до свого місця я переступав чиїсь ноги і руки, поки їх власники мирно посопували.

До Ланьчжоу я прибув близько десятої ранку, розуміючи, що це вже не захід Китаю і не Уйгурська область. Звідси до Тихого океану мені залишалось проїхати лише 1800 км. І коли я вийшов з потягу на вокзал, мене ніхто не перевіряв. Запахло свободою

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів