Автостопом по Білорусі: Гомель та автостоп до Мінська

Отож, потинявшись неподалік від вокзалу, я умудрився все-таки знову полоскотати собі нерви). Я сів на електричку за дві хвилини до її відправлення). Мабуть, так просто звичку бігати за поїздами я ще не скоро викоріню).

В електричці мене, перш за все, здивувало, наскільки вона була охайна і зручна. Хоча й їхала по селах. Тут навіть смітники були біля кожного крісла.

Гомель (38)

Автостопом до Гомеля (11)

Проте ще більший сюрприз мене чекав в Носовичах. Оля та Ігор виявились неймовірними хостами, і я майже відразу відчув себе в них, як вдома. Це було для мене дуже дивно, адже я тільки приїхав з Києва, де теж почував себе дуже комфортно, а тут повністю нові люди. Оскільки це був перший каучсерферний досвід в цій мандрівці, я відчув, що все починається добре.

Гомель

Оскільки через свої невдалі автостопні спроби і перебування в Києві, поїздку до Гомеля я постійно відкладав, вийшло так, що на наступний же день Оля та Ігор приймали ще одного гостя з Туреччини – Ферхата. Дуже доброго, проте трохи злісного на вигляд чувака, який був дещо схожий на терориста. Через це, забігаючи наперед скажу, що в нього зовсім не клеївся автостоп в Білорусі.

Ферхат надзвичайно багато подорожує, маючи при цьому дуже легкий рюкзак, а також, що саме цікаве, є фрукторіанцем. Тобто, коли він знаходиться в себе вдома, то їсть тільки фрукти. Крім того, коли йому в Буенос-Айресі сказали, в які райони краще не заходити, він чомусь відправився саме туди. І, зважаючи на його дещо грізний вигляд, Ферхата там ніхто не чіпав. Хоча для мене це трохи незвичний спосіб лоскотання нервів (за електричками мені бігати цікавіше)).

Загалом, Гомель, як і вся Білорусь, зрештою, справив враження дуже охайного міста, хоча його атмосферу я б, радше, назвав нейтральною

Чорний гумор від білоруських електриків?)

Гомель (3) Гомель (4) Гомель (6) Гомель (7)

Знайшов невеличкий підробіток на вихідні)

Гомель (12)

Цілком заслужений пам’ятник прибиральниці

Гомель (15)

Гомель (13) Гомель (18)

Гомель (46) Гомель (23)Гомель (26) Гомель (35) Гомель (40) Гомель (41) Гомель (47)

Гомель (44)

Для мого чаєпиття о 17:00 ми спеціально зайшли в кафе:


 

Там же я в когось ненадовго позичив окуляри:

Найцікавішим в Гомелі був парк. Він справді дуже крутий. На друге місце я б поставив цю вишку:

Гомель (43)

Я, звісно, не втратив нагоди вилізти нагору, і недарма. Звідти відкривались чудові пейзажі:

Дуже гарно прогулявшись по Гомелю, ми поїхали назад в Носовичі, де багато розмовляли про мандрівки. Відпровадивши Ферхата наступного ранку, я цілий день просто сидів в Носовичах і працював. При цьому Оля мене потішила одного дня ось таким чудовим подарунком:

Я і згущик :З

Я не втратив нагоди з ним влаштувати чаєпиття:

Автостопом до Мінська

Почувши невтішні новини від Ферхата про його автостоп по Білорусі (він, бідний, стояв годин шість), я приготувався, що мені теж буде непросто. Оля вирішила мене провести аж за місто, за що я їй був неймовірно вдячний. Знайшовши вдале місце, я почав свій стоп, ііііііі, вже за хвилини чотири сидів в машині. Оля була шокована). Швидко подякувавши їй за все і попрощавшись, я сів до водія, який їхав прямо в Мінськ.

Людиною цей водій виявився доволі цікавою, і дуже багато чого розповідав про Білорусь. Наприклад, мені сподобалось, справді намагаються слідкувати за збереженням довкілля. Принаймні диких тварин. Якщо ти збив оленя, що перебігав через дорогу, тобі впаяють дуже великий штраф. Також він розповідав про чудові озера, своє життя і деякі мрії. За цими всіма розмовами я доїхав до Мінська за години чотири.

Вже прибувши до столиці, я зв’язався зі своїм хостом, і домовився, що приїду до неї десь в годині сьомій. Сам же я вирішив трохи прогулятись вулицями Мінська.

Що мене приємно вразило за ці кілька днів:

  1. Насамперед, люди. Хоча самі білоруси думають, що в них мало хороших людей, але в мене склалось зовсім інше враження. Мені постійно допомагали, підказували та й просто ставились доволі доброзичливо.
  2. Друге, звісно, дороги. Тут навіть дорога до якогось глухого села краща, ніж, наприклад, наше міжрегіональне шосе Львів – Тернопіль.
  3. Ну і чистота. В Білорусі надзвичайно чисто.
  4. Також здивували підвищені заходи безпеки в мінському метро, хоча це може я так попав. В перелік приємних спогадів я це заніс тому, що звичайний охоронець, який там працював, просканувавши мій рюкзак, запитав звідки я, і почувши про Україну, сказав, що ми тут дуже хороше діло розпочали, а Львів взагалі є одним з його улюблених міст. Я поговорив з ним лише хвилинку, а потім він мені побажав щасливої дороги).

Що неприємно вразило:

  • В Білорусі присутня певна показуха. Яскравий приклад – це будинок:

З одного боку він гарно відреставрований, і з ним ніби все чудово

Але з боку, захованого від поглядів звичайних туристів, він виглядає зовсім іншим

  • Також, звісно, пригнічує дуже серйозна відсутність свободи. Коли ми їхали з Олею до виїзду з міста, то побачили чувака з опозиційним білоруським прапором. Ось таким:

Оля сказала, що коли вона повертатиметься назад, його вже не буде, бо він опиниться у відділку. В принципі, від інших білорусів десь через півроку я чув, що вже не все так зле. І тепер ці прапори в якійсь мірі дозволені.

  • Поганим тут є те, що якщо ти є громадським активістом, тебе постійно, скажемо так, «триматимуть на мушці».

Незважаючи на все перераховане, Білорусь мені надзвичайно сподобалась. Особливо після того, як я відвідав Вітебськ. Але про це в наступній статті.

Прочитати про те, як я добирався автостопом до Гомеля, ви зможете тут

 


Кілометраж:

  • 281 км автостопом;

Всього автостопом: 1281 км

Всього різними способами: 1488 км


Витрати в Гомелі і в дорозі:

  • 1,50 рублів (18 грн.) – вхід на вишку;
  • 0,70 (8 грн.) – чай;
  • 1,57 (18 грн.) – пиво;
  • 1.00 (12 грн.) – проїзд до Гомеля.

Всього: 4,77 б. руб. або 56 грн.

Всього за час подорожі: 56 +1875 = 1931 грн.

 

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів