Автостопом до Запоріжжя

Прокинувся я десь о 07:30, тому що дорога в мене попереду справді була дальня. Крім того, особливого вибору в мене не було, оскільки мій хост о 9:00 йшов на роботу). Поснідавши з ним і ще трохи поговоривши про подорожі, я вияснив, куди далі мені потрібно йти і на яку маршрутку сідати. Запропонований ним план полягав в наступному: доїхати до головного тусовочного місця Херсона – мультикомплекса «Фабрика», а звідти вже стопити в сторону Мелітополя.

В цілому, першої частини його рекомендацій я дотримався й доїхав до «Фабрики», не втративши нагоди відвідати це місце (воно схоже на львівські «Ашан» чи «Форум»), але стопити там не став. Поглянувши на карту, я зрозумів, що на шляху до об’їзної ще багато вуличок, в які можуть повертати водії, а попереду дорога розгалужувалась в три напрямки, з яких мій явно не був найпопулярнішим. Тому я вирішив пройтись до цього кільця пішки. Тим більш мій філософський на той момент настрій досить навіть цьому сприяв. Йшов я близько години, проте не пожалкував, оскільки був в захваті від херсонських краєвидів. До того ж, я побачив фабрику «Денон».

Фабрика в Херсоні

Херсонська фабрика

Фабрика в Херсоні Фабрика в Херсоні IMG_2142 IMG_2144 IMG_2147 IMG_2148 IMG_2149

Автостопом до Запоріжжя

Перед тим, як я дійшов до траси, в мене з’явилось приємне передчуття випробовування мого нового артефакту, який я отримав попереднього дня. Було цікаво, як же воно пройде цього разу. Знайшовши хороше місце, я розвернувся й побачив дальнобійну машину, проте артефакт витягувати часу не було. Дальнобійник проїхав. Дивлюсь – далі їде ще один. Окей, тепер спробуємо з цим. Стою, чекаю, і… в дальнобійної машини вмикаються поворотніки. БЛІН! Воно працює!!! В такому піднесеному настрої я сів до приємного дядька, що їхав, на жаль, в сторону Криму, а не Мелітополя. Проте деякий час мені з ним було по дорозі. Я розповів йому про історію отримання артефакту, він відказав, що це класно, проте зараз все-таки вже не всі дальнобійники, побачивши його стають.

Дніпро в Херсоні

Цікаві краєвиди з Дніпром в Херсоні

IMG_2151 IMG_2152 IMG_2153 IMG_2155 IMG_2156

Вийшовши на розгалуженні дороги на Крим та Мелітополь, я спочатку трохи підкріпився і швидко знову почав свій автостоп. Проїхати ще треба було багато, а я залишався лише на початку шляху. Дальнобійники деякий час, на жаль, не їхали. (Я простояв цілих п’ять хвилин. Який жах! Скоро геть розлінуюсь))) Проте знову ж таки перший же водій дальнобійної машини мені зупинився, підібрав і розповів як користуватись моїм артефактом, знову ж таки відмітивши, що, на жаль, зараз не всі на нього стають. Виявилося, що він їхав прямо в Запоріжжя, тому мені вже можна було не хвилюватись за своє добирання до цього міста).

Розговорившись ми, цілком зрозуміло, почали розмовляти про політику. Проте цього разу мені не вдалось обійтись простими «угу», «та так» і «ну не знаю», як це іноді бувало. Він дійсно цікавився моєю думкою. І мав що розказати. Цей дальнобійник живе в Ізмаїлі (містечко на півдні Одеси на кордоні з Румунією) і виявляється там дуже чудовий мер, який набрав на місцевих виборах 93%. Причому це зовсім не фальсифікації. Чувак перетворив це місто з симпатичної, але дири на добротне і доглянуте поселення. Фонтани, парки, стабільне прибирання території, ремонтування доріг… Причому, по словам дальнобійника, коли під його домом (дальнобійника, не мера))) ремонтували дороги, цей політик тричі на день приїжджав і контролював як все проходить. Навіть не віриться, що такі існують…

Розказав водій також цікаву деталь про Саакашвілі. Виявляється наш український грузин, взявши двох охоронців, вирішив проїхатись до Ізмаїла в звичайній маршрутці, щоб відчути всі прєлєсті українських доріг (на Одещині та Франківщині вони вважаються найгіршими). Не знаю чи змінилось щось після того, але цей вчинок викликав в мене повагу.

Але гаразд, не політизуватиму свій сайт, хоча цю інформацію вважаю корисною). Їхали ми справді дуже довго. Годин шість, мабуть. Причому до Мелітополя краєвиди були настільки нудні, що це мені нагадало розповіді про Казахстан, де окрім степів нічого немає. Я сказав це дальнобійнику й виявилось, що саме так вони й називають цю дорогу) (Херсон-Мелітополь).

Ось нижче можете помилуватись нашим “українським Казахстаном”).

Український Казахстан Український Казахстан IMG_2161

Їдучи по такій пустинній і нудній дорозі без машин, населених пунктів і дерев починаєш дійсно цінувати присутність людей, які знаходяться поряд.

Розповів дальнобійник також, як донька відучила його від куріння. Вона уклала з ним парі: якщо вона поступить на економічний факультет на державне, тоді він кидає палити. Про свій новий статус некурящого дальнобійник дізнався на випускному доньки, що стало для нього шоком. Він палив близько 20 років. Проте кинув. Чомусь після цього не захотілось. Тому, якщо ви ламаєте голову над запитанням, як відучити близьких від куріння, можете спробувати цей спосіб.

Запоріжжя

Приїхали ми десь о 18:00, заїхавши в якісь жосткі дебрі. На щастя, дальнобійник знав Запоріжжя і підказав куди йти. Так я й опинився біля знаменитого заводу «Запоріжсталь», де передзвонив до хоста, щоб дізнатись, куди мені їхати.

Маршрутки дочекались дуже швидко. Проте вони були на диво малі, особливо на таку кількість народу. Це була звичайна Газелька, тому було “весело”. Але що мене здивувало, так це надзвичайна добродушність деяких людей. Мені мінімум двоє пасажирів підказали коли виходити і куди їхати, просто почувши, як я про це запитав в водія. Ще й українську почув від якось вусатого дядька, чого теж не сподівався).

Вийшов в самому центрі, знову відчувши цю приємну гордість, що на один не відвіданий обласний центр України в мене стало менше. В цілому, Запоріжжя здавалось красивим. Хоча й лив дощ. Однак й дивуватись там теж було чому. Насамперед запам’яталось, що водії звичайних маршруток по місту голосно запрошували людей з вулиці сідати в їхню машину, обіцяючи, що коли назбираються пасажири вони поїдуть. Перший раз таке бачив). Дороги по місту там теж були жахливі. Проте в цілому атмосфера Запоріжжя мені подобалась.

Проспект Леніна в Запоріжжі

Проспект Леніна в Запоріжжі

Проспект Леніна в Запоріжжі

Проспект Леніна в Запоріжжі

Я здзвонився з хостом, зрозумів, що пішки до нього йти довго, потовкся в маршрутці ще раз і вийшов на потрібній зупинці, де мене вже чекав Юра.

Неочікуваний прийом

Мій хост виявився приблизно хлопцем мого віку, який мок на зупинці вже хвилин 20. Домовлявся насправді я з дівчиною Юри, яка десь поїхала і попросила прийняти мене його. Проте так сталось, що він давно не бачився з друзями дитинства, і це був якраз той день, коли вони всі могли приїхати). Тому в домі мене чекала ще одна людина, а двоє хлопців підтягнулись пізніше. Причому розмовляючи по телефону і заохочуючи друзів до поїздки, один з них промовив щось на зразок: «Ми будемо не самі. З нами буде гість. Зі Львова!». Причому сказано було це таким тоном, ніби я не звичайний автостопщик з міста Лева, а мінімум посол Сполучених Штатів).

Продовжилось це все застіллям, де для мене окремо взяли чи то два, чи то чотири літра пива, і типовими їхніми компанійськими приколами). В цілому, було весело). З одним я навіть зіграв в шахи, хоча він був вже добряче п’яним. Проте все одно умудрився виграти). Зрештою, для нього це, мабуть, було справою честі, оскільки він мав третій розряд, а нашу гру дивилась вся компанія).

Паралельно я намагався знайти хост на завтра, оскільки хотів залишитись в Запоріжжі на два дні, а Юра міг прийняти мене лише на один.

В кінці кінців, в якійсь там годині ночі ми повлягались спати. Причому для мене Юра, незважаючи на заперечення, виділив окрему кімнату з окремим ліжком, тоді як інші троє хлопців, що не поїхали додому, завалились на інше.

______________________________________________________________________________

Кілометраж:

  • 7 км пішки;
  • 350 км автостопом;

Всього автостопом: 884 + 350 = 1234 км

______________________________________________________________________________

Витрати за день:

  • маршрутка по Херсону – 3 грн.;
  • булочки в “Фабриці” – 14,50;
  • маршрутки по Запоріжжю 7,50 грн.;

Всього: 25 грн.

Всього за подорож:  344,50 + 25  = 369,50 грн.


Свою попередню частину мандрівки я описав в цій статті.

Про Запоріжжя ви зможете почитати тут.

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів