Автостопом до Умані

Наступним пунктом моєї подорожі була Умань, яку я пообіцяв собі відвідати ще під час своєї попередньої великої мандрівки Україною автостопом. Умань знаходиться приблизно за 114 км від Немирова, тому дорогу туди я не вважав складною. Так це виявилось і насправді. Хоч я і вийшов з дому близько 11-ї і добрався до потрібної розвилки на Умань до 12-ї, однак загалом до міста доїхав доволі швидко. Я стояв всього шість хвилин, після чого мені зупинилась машина з водієм-керівником ГО «Самопоміч» в Умані, який якраз рухався додому.

Розмова точилась дуже цікава. Виявилось, що і їм було що розказати, і мені. Так чи інакше, я надзвичайно вдячний цим людям за гостинність, гарний настрій і довезення до самого центру міста.

Умань

Іноді мені після поїздки дуже хочеться просто пройтись кудись без цілі. Подорожуючи автостопом, я намагаюсь собі це дозволяти. Цього разу я просто прогулявся Уманню, купив морозиво і подзвонив своїм хостам, попередивши їх, що я вже в місті. Оскільки зарядне від свого фотоапарату я у Львові забув, в Умані я почав шукати місце, в якому можна було підзарядити фотік. Спочатку я попросив допомоги в свого хоста, що порадив одну точку. Мені близько години довелось шукати цей заклад, однак там мені допомогти не змогли. Далі я звернувся в сервісний центр Київстару, де мені порадили піти в Технолюкс, а потім подзвонив Артуру, що допоміг мені знайти цей Технолюкс. Артур певний час жив в Умані.

Проте ні в Ельдорадо, ні в Технолюксі потрібних зарядних пристроїв не було. Натомість, погодились зарядити батарею в звичайному закладі, що спеціалізується на ксероксі, роздуку, виготовленні листівок і подібних послугах, який знаходився неподалік від цих супермаркетів.

Прочекавши близько трьох годин, зарядити фотоапарат повністю я так і не зумів, в той же час відчувши себе жахливо залежним від сучасної техніки. Зразу згадалась картинка з Вк про прив’язаного до стовпа пса і добровільно прив’язаного до телефону зарядним пристроєм хлопця. Проте в результаті виявилось, що ці години чекання були не даремними, оскільки заряду батареї вистачило надовго.

Що цікаво, вже виходячи майже в 19-й від того закладу, я випадково зустрів свого наступного хоста, в якого мав ночувати. Він в результаті підказав мені дорогу до парку і до себе.

Також в місцевому супермаркеті, де я купляв булочки і воду, місцева продавщиця почала розпитувати мене, куди я зібрався. Оскільки в дійсно великому мегамаркеті чути таке було незвично, мені був дуже приємний такий інтерес до моєї персони.

Софіївка

Головною і, в принципі, єдиною окрасою Умані є Софіївський парк з доволі поважними розмірами, кількома озерами, гучними назвами території і безліччю лебедів. Проте між Стрийським і цим парком я б віддав перевагу все-таки Стрийському. Крім того, він й справді офігенний. Софіївці не вистачає львівської доглянутості, а про вінницьку я взагалі мовчу.

До речі, заходити в Софіївку варто з боку вокзалу. Як бачите, знизу написано, що вхід після 18:00 безкоштовний лише для місцевих жителів. Однак навіть якщо зайти в Софіївку після 18:00 з рюкзаком і надписом потом на обличчі “Я турист”, ніхто вашу прописку все одно перевіряти не буде.

Фото Софіївки:

Парк Софіївка

До речі, якщо ви заходитимете не з центрального боку, а з боку влкзалу до Софіївки, то ви зможете пройти безплатно навіть якщо в вас на плечах буде портфель, а на обличчі великими літерами з поту і постійно бігаючими очима буде написано, що ви турист. Тут це ніхто не перевіряє

IMG_0980 IMG_0982 IMG_0984 IMG_0985 IMG_0987 IMG_0988 IMG_0989 IMG_0993 IMG_0992 IMG_0994 IMG_1000 IMG_1002 IMG_0998 IMG_0997 IMG_1003 IMG_1004

IMG_1010

Поливання парку

IMG_1011 IMG_1012 IMG_1013

IMG_1014

Легка еротика в Софіївці)

IMG_1015 IMG_1017 IMG_1018 IMG_1020 IMG_1022 IMG_1023

Софіївка

Яке воно файне, правда?)

IMG_1026 IMG_1029

Також відзначу доволі дивне поводження уманських хлопців. Спочатку ще до моїх відвідин Софіївки вони чогось проїжджали на велосипедах і постійно косились на мене. А в Софіївському парку один взагалі призупинився на мотоциклі, уважно подивився в очі й поїхав далі. Я не знав, як це сприймати, про те приємного в цьому було небагато.

В цілому, Умань мені атмосферою нагадала Трускавець: теж безліч груп повільно ходячих і відпочиваючих туристів, серед яких я зі своїм рюкзаком був як бульдог серед пуделів.

Після відвідин парку я відправився пішки до дому свого хоста і через деякий час та запланованої зустрічі з ним на перехресті опинився на місці.

Загалом, людина мені попалась дуже цікава і неординарна: сироїд і ведист з 15-літнім стажем, який грає на гітарі. Проте по якимось причинам він сказав мені спати на підлозі, а не абсолютно вільному дивані. Однак це його справа і я вдячний йому, що він взагалі мене прийняв.

Близько 23-ї я ще вийшов за пряниками в цілодобовий АТБ поблизу. І під час цієї прогулянки змушений був відзначити доволі малу освітленість міста. Потім я повечеряв, полазив по інтернеті і, в кінці кінців, влігся спати.

Витрати:

  • морозиво – 10,50 грн.;
  • зарядка телефону – 10 грн.;
  • пряники – 16,50 грн.;
  • вода – 10 грн.;
  • вафлі – 5 грн.
  • булочка – 12 грн.

Всього за день:  64 грн.

Всього за подорож: 289,50 + 64 = 353,50 грн.

__________________________________________________

Кілометраж:

  • 110 км автостопом;

Всього: 436 + 110 = 546 км

 

Categories: Подорожі

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів