Автостопом до Рівного

Перед тим, як їхати автостопом до Рівного я все-таки добряче виспався, класично вибравшись в місто близько обіду. Зайшовши до Вови на роботу й повернувши йому ключі, я, врешті-решт, вирушив до станції метро Житомирська, яка вже мені була знайома з моєї попередньої поїздки цією трасою.

Київський оперний театр

Київський оперний театр

Автостоп Черкаси Київ (4)

Я і Вова).

Автостопом до Рівного

На відміну від стопу до Житомиру, цього разу я довго по трасі не йшов, ставши на більш-менш вдалому місці неподалік від зупинки. Простояв без ніяких успіхів хвилин 15, після чого мені зупинялись з інтервалом в одну-дві хв. відразу три машини. З першим водієм мені було не по дорозі, другий пропонував підвезти за гроші, а з третім шофером я, власне, й поїхав. Ним виявився цікавий і добрий дядько, що розповідав про свій відпочинок в різних місцях. Проїхали ми з ним небагато, але хороше спілкування налаштувало мене на позитивний лад.

Далі чекав я лише хвилин 5-10, після чого застопив молодого таксиста, який їхав власною машиною на Житомир. Від нього я дізнався дуже багато цікавих деталей про роботу київських служб таксі. Його служба, наприклад, дуже відповідально ставиться як до працівників, так і до клієнтів. Одному з пасажирів, який вирішив проїхатись з цим таксі, але запізнився на потяг через пробиття колеса машини вони відшкодували гроші, які той потратив на квиток. Він розповів ще кілька цікавих деталей про свою роботу, а також я дізнався, що з одного кінця Києва до іншого близько 27 км.

Доїхавши до Житомира, я заздалегідь вийшов за містом і перейшов на об’їзну, якою мали б рухатись машини що прямують далі по трасі. Цього ж разу мені допоміг мій артефакт, оскільки я випадково став біля TIRу, де ремонтуються далекобійники, через що здався водію теж людиною його професії.

Далекобійником виявився цікавий дядько, який, щоправда, їхав з Росії, тому був трохи не в гуморі). Говорили ми з ним переважно про політику, зійшовшись відразу в кількох запитаннях. Також я йому розповів те, що почув від волонтерів та своїх друзів, пов’язаних з політикою. В цілому, ми справді добряче поговорили, причому я цього разу теж файно виговорився).

Розказав я йому й про артефакт, і те, як його отримав. Не знаю чому, однак наприкінці мандрівки він вирішив мені дати ще два таких артефакти! І пожалів, що не може дати трохи інший артефакт, на який мені б точно ставав би кожен далекобійник. Я, звісно ж, дуже йому подякував, і сказав, що це точно велика честь для мене, тому що й справді це так і є.

Рівне

В Рівне я в’їжджав вже на маршрутці, і з відчуттям тріумфу. Адже це був останній з нині доступних українських обласних центрів, який я не відвідав. Я таки виконав свою ціль та реалізував дитячу мрію. Вах, які це приємні відчуття).

Трохи прогулявшись Рівним та пофоткавши те, що мені сподобалось, я зв’язався зі своїм хостом. Він пояснив мені, як до нього добратись. По дорозі я не стримався й купив дві пляшки пива, бо відчував, що за таке треба випити).

nDfshqw4tVs

_IGMx4ocJiQ 8ajVQ_DZIRQ -APD_xQZqoM CEmtfAVRF8k hemICYh3YlM 57qITC-6yqI L30ajSbR_so ML-mowyw3Ts
VjrA5LCB_Cc

mCGUjoeMPvU

На жаль, профіль він мій не прочитав, через що всі доступні страви в нього були з м’ясом. Я його заспокоїв, сказавши, що можу приготувати все сам). В результаті вже через 15 хвилин знайомства я хазяйнував в нього на кухні). Так, автостоп змінює людей).

Поки я готував та їв, він збігав ще за кількома фляшчинами пива, щоб вистачило на всіх, бо про його дружину Інну я не знав. Виявилось, що мій хост також нещодавно подорожував автостопом, причому в Умані зупинявся в того самого дядька. Також в нас виявилось й кілька інших спільних по каучсерфінгу знайомих. Це було навіть трохи дивно, враховуючи великі розміри України, зустріти в Рівному людей, які знають близько 3 чи 4 осіб, яких знаєш ти).

Книжкова колекція Сергія

Книжкова колекція Сергія

Наступного дня я вийшов з хостом доволі рано, і, хоча йому необхідно було йти на роботу, він все одно показав мені декілька цікавих місць в Рівному, які я не побачив першого дня. За що йому величезне спасибі!

y_oEWyYVEik xZlftiQ7AgM ww71TcW2I5o Up94fEDAiro

Ng5freaTUNM SOCJY_Fz60A TK5_ci63tAw pPXNpl6mvic PDAfoQvaB6M PjmfQf4a7MY UNmiJHv1gY4 uajw6FNa7JI o8Yxgbf5LLI
at-CtpXERDA

fZU2KDaQphM gjMkTRmNn9A HFCa_gLcqMc 7WwMRKSvmkE 35_MXgbKkWo 1l0kXkaE6oE _7T_VjIIkvs 0u9iBus4UNk l37MoTS8jNQ HKUY6LNB9Gs lDMpDfaC_lY m_9sakCmPLo

LAs9BZ79nxk

Цікавий памятник по дорозі до Львова

Автостоп до Львова

Маршрутку до необхідного мені місця я знайшов відносно легко, тому десь об 11:00, доїдаючи, здається, черкаське яблуко (в мене їх було кілька з різних куточків України), почав свій стоп. Простояв недовго – знову зупинився далекобійник. Ним виявився молодий хлопчина, що, проте, мав вже доволі великий досвід водійства та був в багатьох місцях. Після моїх слів про вивчення всіх номерних знаків України, він мені влаштував справжній екзамен, який я успішно склав). Ми просто їхали, приглядаючись до всіх машин, після чого я мав казати, звідки вони.

У Львів я повернувся по обіді. Однак найцікавіше, що вперше я не відчував при цьому ейфорії. Адже я обожнюю повертатись до Львова після мандрівок. Мабуть, мої апетити тоді вже трохи виросли).

В цілому, це був шикарний досвід, і я надзвичайно радий, що все-таки досягнув своєї мети).


Кілометраж:

  • автостопом – 306 км до Рівного + 194 км до Львова.

Всього: 306 + 194 = 500 км.

Всього за подорож:

  • 2236 + 500 км = 2736 км автостопом;
  • 100 км маршрутками;
  • 32 км пішки;
  • 270 км потягом.

Всього: 3138 км.


Витрати:

  • 5 грн. – маршрутка;
  • 4 грн. – метро;
  • 3 грн. – маршрутка по Рівному;
  • 25 грн. – пиво й сухарики;
  • 14 грн. – чай;
  • 3 грн. – маршрутка по Рівному.

Всього: 54 грн.

Всього за подорож: 1106 + 54 = 1160 грн.


Прочитати про попередню частину мадрівки ви зможете тут.

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів