Автостопом до Миколаєва

Проснувся я близько 9-ї, а з дому вибрався приблизно о 11-й. За цей час я ще встиг поїсти, зіграти з Дімою в шахи і обговорити деякі питання по психології.

Вийшовши з дому і зайшовши в Сільпо, далі я згідно з діминими вказівками пішов до потрібної мені трамвайної зупинки біля ринку. Проте, побачивши, скільки там сідає людей і до якої міри забивається салон, я вирішив пройтися зі своїм рюкзаком до краю міста пішки. Дорога до Миколаєва була недалека, а часу в мене було достатньо.

Автостопом до Миколаєва

Йшов я десь 40 хв., а може й більше. Потім врешті-решт схарився і зупинився біля першого ж більш-менш вдалого місця для автостопу практично на краю міста. Чекав недовго – хвилин 15. Потім мене підібрав водій, який по його словам надзвичайно багато працював. По дорозі він запевнив, що в Одесі, Миколаєві і взагалі на півдні живуть нормальні люди. Провіз він мене близько 20 км., після чого сказав, що до Миколаєва я доберусь швидко, оскільки машин туди ходить багато. В цілому, так воно й вийшло.

В результаті я стояв хвилин 10, поки мені не зупинився чоловік із Одеси, що підвозив, як я зрозумів, чувака з Вінниці, з яким списався на Блаблакарі (сервіс, що дозволяє водіям шукати попутників і економити на бензині). Ситуація вийшла доволі цікава, адже я відразу сказав, що в Миколаїв їду автостопом. На запитання: «А автостоп – это без денег?» я, звісно, відповів ствердно і вже почав своє речення про можливість їхньої їзди без мене, якщо їм це не підходить, тоді як водій сказав, що я можу сідати.

По дорозі розмова точилась більше між вінничанином і водієм, проте я зумів налаштувати дружелюбно до себе їх обох. Не хотілось, щоб чувак з Вінниці злився на мене по цілком зрозумілій причині. Однак почував я себе протягом їзди дещо скуто.

Водій їхав дуже швидко і в певний момент не зумів притормозити перед постом ДАЇ. Через це на нього склали протокол, який він відразу ж оплатив. До речі, хабар даїшники до своєї честі не взяли.

Миколаїв

В Миколаєві водій, з яким я розпрощався взаємними побажаннями хорошого відпочинку, висадив мене майже в центрі. Там на якійсь із вуличок я після невеличкого перекусу зайшов з телефону в нет і почав складати маршрут, шукаючи список цікавих місць і потім перевіряючи, як далеко вони знаходяться. З Лізою, яка погодилась мене прийняти в Миколаєві (до речі, в цьому місті мені прийшлось вибирати з трьох чи чотирьох пропозицій) я мав зустрітись близько 18-ї, тоді як в цей момент була лише 15-та.

Я прогулявся до центру, пофотографував цікаві місця, зайшов на пошту і, побачивши, що на годиннику вже 17-та, подзвонив до свого миколаївського хоста.

IMG_1148

Вгадайте, хто тут був)

Миколаївська міська рада

Миколаївська міська рада

Миколаївська міська рада IMG_1152 IMG_1153 IMG_1154 IMG_1155 IMG_1156 IMG_1157

Памятник соняшнику

А це, мабуть, памятник соняшнику, але точно не скажу

IMG_1161 IMG_1162

Собор Касперовської Божої матері

Собор Касперовської Божої матері

IMG_1167По дорозі я зауважив певні особливості маршруток в Миколаєві. Там про зупинку потрібно повідомляти голосно і заздалегідь. Кнопок ніяких нема (а в Одесі, до речі, проїзд оплачується перед виходом). На щастя, моя зупинка була кінцева, тому мені не довелось горлопанити на цілу маршрутку).

Rock Fest

Ліза чесно призналась, що приймає вона і її родина гостей по каучсерфінгу вперше, тому вони дуже хвилюються. Так чи інакше, зустріч мене очікувала феноменальна! Домашня піца, чверть якої була спеціально зроблена для мене без м’яса). Плюс дві банки пива, якими мене пригостили перед виходом на Rock Fest). Так сталось, що я приїхав в Миколаїв акурат в час проведення тут безкоштовного фестивалю. І, як сказала Ліза, якщо щось відбувається в Миколаєві, то туди треба йти).

По дорозі ми з Лізою ділились своїми захопленнями від мандрівки автостопом (вона об’їздила так Польщу і Німеччину, проте ще не пробувала подорожувати Україною) і вивчали миколаївські пам’ятки, повз які вона мене спеціально проводила.

Собор Касперовської Божої матері

IMG_1169 IMG_1172 IMG_1173

IMG_1174

Захід сонця на набережній в Миколаєві

IMG_1175 IMG_1176

На фестиваль ми прийшли практично під сам кінець виступу миколаївського гурту Cherry Merry, однак мені ще вдалось послухати Sinoptik і Fontaliza. Загалом, атмосферу цього свята фотографії передадуть краще:

IMG_1178

IMG_1179

Фестиваль проходив на території одного з найвишуканіших ресторанів Миколаєва

IMG_1180 IMG_1181 IMG_1182 IMG_1183

Fontaliza

Fontaliza на сцені

IMG_1188 IMG_1189 IMG_1192

На фесті Ліза познайомила мене зі своєю компанією, більшість представників якої довго розпитували мене про особливості моєї подорожі. Потім ми провели її подругу додому, на дах якого збирались вилізти, проте, на жаль, цього нам зробити не вдалось. Ця подруга не змогла передати ключі від покрівлі, та й її батьки були дещо проти).

Ми ще пройшлись нічним Миколаєвом, який в той час здавався дещо гопівським, а потім я знову зняв виведені з Webmoney гроші і ми поїхали на нічних маршрутках додому.

В цілому, в мене знову видався фантастичний день).

 

______________________________________________

Витрати:

  • вафлі і булочка – 9 грн.
  • листівка – 4,50;
  • маршрутка – 4,00;
  • нічні маршрутки – 16 грн.

Всього: 33,50 грн.

Всього витрачено за поїздку: 520 + 33,50 = 553,50 грн.

_____________________________________________________________

Кілометраж:

  • 122 км автостопом;

Всього: 811 + 122 = 933 км

Categories: Подорожі

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів