Автостопом до Китаю: дорога в Казахстан (день 3-4)

 

Перша частина

День 3

Яскраві спогади лишились і з наступного дня. Вже в Башкоростані мене підібрали звичайні місцеві пацики, що їхали в Уфу по якихось своїх справах. На відміну від багатьох інших водіїв, вони нічого мене не розпитували, а просто включили якусь свою музику. Цей момент також був приємний: просто з їхати з абсолютно незнайомими тобі людьми під музичку в абсолютно незнайомому тобі місці і не говорити при цьому абсолютно нічого.

************
В Уфі я також перечекав спеку кілька годин, але вже вирішив вибратись трохи раніше. Вписки в мене не намічалось аж до Караганди. При всіх перевагах такої подорожі, в неї є й суттєві недоліки. Мені треба було помитись і попрати речі. Першу проблему я, правда, вирішив ввечері доволі просто. В мене були дві півторалітрові пляшки води і я ще купив собі пятилітрову бутлю. І вже коли на вулиці потемніло, влаштував собі банний вечір. Проте річок, як у Грузії, в мене на шляху не намічалось, а тратити гроші на прання (в Росії на дорогах надають таку послугу) мені ще не хотілось.

День 4

За попередній день я проїхав близько 350 км, що було дуже мало. Проблема полягала в тому, що я зупинився на такій частині дороги, на якій машини чомусь їздили колонами. Відповідно, водіям складно було зупинятись. В загальному за два дні я застряв там на півтори години. Зате четвертий день виявився якраз проривним.

Спочатку мене підібрав дуже приємний водій, що їхав до дружини в санаторій і розповідав про місцеві гриби. Наступний же чувак (Саша) взагалі мене провіз з кілометрів 500. Він їхав з Самари, де провів (пробухав) свою відпустку з друзями.

За його участі відбулось декілька цікавих подій. По-перше, багато регіонів в Росії славиться якоюсь своєю конкретною продукцією. В Башкоростані, наприклад, це мед. Проте як тільки ми заїхали в Челябінську область, всюди почали попадатись… самогонні апарати.

По-друге, Саша їхав в Тюмень, проте спеціально трохи змінив маршрут через мене, щоб провезти мене ще кілометрів 150.

По-третє, в якій мірі він врятував мою шкуру. Коли я вже виходив з машини, він запитав чи не маю я часом спрею від комарів і всілякої іншої нечисті. Я сказав що ні, навіть не думав про таке. Насправді ж виявилось, що зараз в тому районі зірковий час мошок і комарів. Він пожалів мене і вручив свій спрей. Я подумав «о, клас, пригодиться». Проте десь через хвилин п’ять після того, як він від’їхав, я зрозумів, що то срака.

Я здуру вирушив через поле, щоб скоротити дорогу і за мною вчепився цілий рій всілякої нечисті. Від цієї хріні не можна було перепочити навіть секунди. Людоньки, то було страшно. Я все-таки дозволив якійсь частині комах угніздитись на собі, щоб хоча б за цей час витягнути Сашин спрей. І лише коли я побризкав на себе цією фігньою, я отримав хоча б відносний спокій. Був би я священиком, я би в ту ж секунду благословив Сашу і всю його родину. Я просто був безмежно йому вдячний. А ще через хвилин 20 мене звідси забрав водій, що їхав в Казахстан.
______________________________________________
Діло з комахами було в Курганській області. Як мені розповіли згодом, там багато боліт, що якраз дуже сприяє розвитку всілякої нечисті. Якщо їхатимете в теплу пору року цим маршрутом, обов’язково візьміть собі на замітку.

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів