Автостопом до Хотина

Ну, власне, саме автостопом до Хотина я проїхав невелику відстань. Принаймні зі Львова. Але ви тільки нікому не кажіть).

Отож, почалась моя подорож з традиційно швидкого добирання до львівського вокзалу, де на мене чекав потяг Ковель – Чернівці. Саме його я хотів використати в якості свого першого транспортного засобу для другої подорожі.

Квиток в загальний вагон коштував лише 20 грн. Однак його недоліком було те, що виспатись там було проблематично. Тим не менш, який вуйко з Франківська трохи посунувся і дозволив мені подрімати. Так чи інакше, однак в цьому потязі я спав від сили годину, що, звісно, дещо вплинуло на мою активність протягом дня.

Чернівці

В Чернівці я приїхав в 07:35 і відразу ж вирушив в центр, намагаючись знайти якийсь відкритий заклад щоб перекусити. Однак мої надії були марні. Більшість чернівецьких кафе шок, піцерій і закладів громадського харчування відкривались близько 9-ї. Ось так безцільно блукаючи центром Чернівців я провів 1,5 години, після чого нарешті натрапив на вже відкритий ЧіккенХут. Там за картоплю-фрі й соус я заплатив 20,50.
В той же час я досліджував, яким саме способом найзручніше добиратись до Хотина і виявив, що по вулиці Московської Олімпіади таки можна вийти з міста якраз в потрібному мені напрямі. От я й пішов, по дорозі натрапивши на цікавий єврейський цвинтар. Однак досить швидко я пошкодував про своє рішення, оскільки спека стояла неймовірна. Та й недооцінив трохи розміри Чернівців.

Якась симпатична церква в Чернівцях

Якась симпатична церква в Чернівцях

Єврейський цвинтар в Чернівцях

Єврейський цвинтар в Чернівцях

IMG_0769

IMG_0768

IMG_0767

IMG_0766

IMG_0771

І ось, сумирно чимчикуючи по потрібній вулиці, я натрапив (О, Боги!) на автостанцію, яку пройшов, не повіривши своїм очам. Тільки за хвилину втомлений мозок все ж зрозумів, що це не міраж і розвернув моє тіло назад до автобусів.

Автостопом до Хотина

Мій план був такий: доїхати до Припруття, де розходяться дороги на Хотин і Новоселицю, щоб не паритись з показуванням водіям, в якому саме напрямку я хочу їхати. Дорога до цього села коштувала 12 грн. Саме в ньому о 11:38 я почав свій автостопний шлях.

Складалось все не зовсім весело, оскільки водії, дивлячись на мою втомлену фізіономію, благополучно проїжджали повз. Зупинився через 50 хвилин стояння лише якийсь італієць, який, на жаль, ні слова не кумекав по-англійськи, крім I don’t speak English. Так ми й відправили його далі. В той момент в мене вже склався тандем з місцевим хлопцем, який теж їхав в Хотин. Однак через хвилин 5 всі, що їхали в одному зі мною напрямку сіли в автобус на Дніпропетровськ і знову залишили мене в повній самоті.

Від роздумів про вареники і те, скільки ще доведеться стояти, мене відірвав котрийсь із мешканців Хотина, що, вочевидь, зупинився в надії підзаробити. Такий висновок я зробив через те, що згодом він зупинявся й іншим людям, яких підвозив за гроші. Проте нічого проти він не мав і на рахунок мирного і веселого автостопу). Таким чином, близько 1-ї години я добрався до Хотина.

Хотин

Водій підказав мені, в якому напрямку йти до фортеці, тому я без роздумів відразу ж вирушив туди. На місці зустрів свого старого-доброго кауча з Кам’янця-Подільського, в якого я ночував під час попередньої подорожі. Він проводив екскурсію, теж заробляючи собі на подорожі по Україні.

Трохи поговоривши, я відразу ж вирушив до фортеці, де намагався облазити кожен куточок, адже часу в мене було достатньо. Вхід сюди коштує 20 гривень для дорослих і 10 для студіків. В Хотинській фортеці є музеї з картинами, воїнськими костюмами, засобами для катування (ще раз тихо зрадів, що народився не в Середньовіччі) і деякі інші речі. В цілому, фото тут розкажуть більше:

IMG_0772

IMG_0843

IMG_0842

IMG_0841

Хотинська фортеця

IMG_0836

IMG_0833

IMG_0831

IMG_0830

IMG_0829

IMG_0828

IMG_0826

IMG_0822

IMG_0820

IMG_0816

IMG_0815

IMG_0810

IMG_0802

IMG_0801

IMG_0800

IMG_0799

IMG_0797

IMG_0796

А з цією частиної стіни пов’язана давня легенда, згідно якої в ній замуровали дівчину, що попри заборону носила воду ув’язненим. З того часу ця стіна завжди мокра.

IMG_0795

IMG_0794

IMG_0793

IMG_0792

Хотинська фортеця

Хотинська фортеця у всій своїй красі)

IMG_0790 IMG_0789 IMG_0788 IMG_0787 IMG_0786 IMG_0785 IMG_0783IMG_0781 IMG_0780 IMG_0779 IMG_0778 IMG_0777 IMG_0776 IMG_0775 IMG_0774 IMG_0773

Після відвідин замку я з півгодини провалявся в тіні під деревом, після чого рушив в напрямку центру, по дорозі звернувши не туди й пройшовшись бічними хотинськими вулицями. В цілому, я б назвав Хотин більше селом ніж містом, оскільки Кам’янець за нього значно більший. Однак люди в Хотині справляли на мене ну дуууже хороше враження. Причому всі, яких я зустрічав.

Центр я знайти не зміг і припустив, що його пройшов по дорозі, не помітивши. Зате перед виходом з Хотина я натрапив на цікавий заклад в рок-стилі. Інтер’єр мені тут дуже сподобався. Персонал теж. А от вареники були зовсім не смачними.

Хотин

Оригінальний магазин риболовних снастей в Хотині

IMG_0848 IMG_0847 IMG_0846 IMG_0845

Загалом, відстань від фортеці до об’їзної в Хотині дуже мала. Тому подолав я її відносно швидко. Напівзасипаючи я знову розпочав свій автостоп назад до Чернівців, де мене мали прийняти на ніч. Цього разу довго стояти не довелось. Через 12 хвилин зупинився дальнобійник, в якого в салоні царювала блаженна прохолода. Він довіз мене до чернівецької об’їзної і підказав, куди і як добиратись. Оскільки це була лише шоста, я завалився в чернівецьку ЧП (Час поїсти), де благополучно просидів до 21:20).

І знову Чернівці

До дому свого хоста я вирішив добиратись пішки, хоча й був втомлений. В цілому, про своє рішення не пошкодував. Я відвідав центральний парк, в який не заходив під час попередньої подорожі в Чернівці. Місце достойне і воно дуже мені сподобалось.

IMG_0849

IMG_0850 IMG_0854 IMG_0853 IMG_0852

Добрався до свого хоста я в 23:00. Там, поївши справжнє італійське спагеті і поспілкувавшись про особливості подорожі Італією, я нарешті поринув в благодатний сон.

Витрати за день:

20,50 – картопля фрі з соусом;
10,50 – вода;
12 – шкарпетки;
9,50 – морозиво;
12 – дорога до Припруття;
20 – вхід до Хотинської фортеці;
20 – чай і вареники;
29 – чай, суп і друге в «Час поїсти»;
30,50 – піца в «Час поїсти».

Всього: 164 грн.

Оце я так витратився… Сподіваюсь, це не вилізе мені боком наприкінці поїздки.

Кілометраж:
• 104 км. автостопом;
• 20 км. автобусом;
• 265 км. потягом.

Categories: Подорожі

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів