Автостопом до Хмельницького

З квартири я вибрався доволі пізно. Свій автостоп я хотів починати в 11-й, натомість від Джея я вийшов тільки о 10:35. До австостанції направився пішки й, заплутавшись на перехресті, знову зустрів по дорозі свого нового арабського приятеля, котрий їхав на мотоциклі в універ.

На автовокзалі мене самі водії зорієнтували куди сідати, а при виході взяли за дорогу на дві гривні менше. Й хоч водій просто не хотів давати здачу з 100 грн., тому взяв, що було, це все одно налаштовувало мене на позитивний лад.

Признаюсь, що після 5-місячної перерви від подорожей відчував навіть якесь хвилювання. Його й близько не можна порівняти з хвилюванням під час мого дебюту, проте було незвично.

Автостопом до Хмельницького

Чекати мені довелось небагато: лише близько 10 хв. Причому чомусь водій зупинився біля мене, а не біля жіночки, яка стояла на зупинці. Зрештою, цей водій виявився одруженим електриком, котрий колись був на заробітках в Чехії. Як це часто стається, європейська толерантність і їх вміння допомагати людям просто так, справило на нього дуже хороше враження. Тому більшість дороги ми розмовляли про подорожі та Чехію).

Довіз він мене до розвилки за 5 км від Хотина. До речі, тут через кілька хвилин я також був вже не сам. До мене приєднались два хлопця, що запитали про якийсь автобус. Ніби я цей транспорт дуже зауважую). В результаті нас всіх трьох за 5 хвилин забрав водій у воєнній формі. Що цікаво, зупинився він посередині вільного простору між мною і двома хлопцями. Я вирішив не підходити й ще трохи почекати наодинці, гордо залишившись осторонь). Проте водій покликав мене сам. В черговий раз переконуюсь, що в Хотині живуть дуже добрі люди.

На об’їздній Хотина я чекав вже довше – близько хвилин 15. Проте не можу не відзначити, що майже кожен, що проїжджав повз мене подавав мені якийсь знак (в тому числі, жінки-водії, чого я за ними раніше не помічав)! Хтось показував, що їде лише по околиці. Хтось, що його ціллю є якесь ближнє село… Зазвичай тільки десь 1/10 частина водіїв подають якісь ознаки того, що вони взагалі тебе помітили. Чи це за 5 місяців так все помінялось? Чи просто Хотин дійсно є якимсь чарівним місцем…

Так чи інакше, зупинився мені водій з чудовим музичним смаком. Коли я клав рюкзак у його багажник, в салоні грала Metallica, а продовжували ми нашу подорож під супровід багатьох інших легендарних груп 70-80-х. Я відзначив його музичний смак ще навіть не сівши в машину. Він натомість не зрозумів мене і відповів щось на зразок: “Якщо не подобається, то вибачте, нічим не можу допомогти”. Я його, звісно, запевнив, що мав на увазі абсолютно протилежне.

Розмовляли ми, природньо, найбільше про музику. Хоча інші теми також зачіпали. Що цікаво, водій зупинявся й іншим людям, яких підвозив за гроші. Проте тепер мене це хвилювало мало і не дарма. Відчувалось, що він добре знає, що таке автостоп. В результаті він довіз мене максимально близько до центру Хмельницька, в якому я відразу ж почав шукати аптеку, оскільки в мене боліла голова.

Автостопом до Хмельницького (1)

Цікаві лавочки на вулиці Гагаріна

Автостопом до Хмельницького (2) Автостопом до Хмельницького (3) Автостопом до Хмельницького (4) Автостопом до Хмельницького (5)

Хмельницький

Спочатку гуляти по місту було незвично. Я якось відвик від того, що я турист і на мене звертають увагу. В результаті я пройшовся по головній площі, яка тепер називається Майданом Незалежності, заглянув в аптеку і пішов в найближчий парк, де запив таблетку. Час наближався до 16:30, в Хмельницьку поступово почало темніти, а я з хостом Тарасом домовився зустрітись близько 18-ї. Що робити? Правильно, досліджувати місто. Благо, мені водій розповів про встановлений тут памятник барону Мюнхаузену, який я й почав шукати, відчуваючи, що мені все кращає. Розташований він у дворі одного з будинків, тому знайти його не так і просто.

Хмельницька облдержадміністрація

Хмельницька облдержадміністрація

Хмельницька облдержадміністрація Хмельницька облдержадміністрація

До речі, памятник Мюнхаузену в Хмельницьку став першим подібного роду на пострадянському просторі!

Памятник Мюхаузену в Хмельницькому

Памятник Мюхаузену в Хмельницькому

Памятник Мюхаузену в Хмельницькому Памятник Мюхаузену в Хмельницькому

Після Мюнхаузена я підійшов до цієї цікавої будівлі, що виявилась хмельницькою ратушею:

Хмельницька ратуша

Хмельницька ратуша

яка мене вивела на центральну пішохідну вулицю Хмельницька Проскурівську. Трохи прогулявшись по ній і підкріпившись в парку, я нарешті подзвонив до Тараса й повідомив, що моя світлість вже в місті. Виявилось, що Тарас вже чекав дзвінка в себе на роботі. Прийшов він лише через десять хвилин й після певних роздумів вирішив показати мені цікаві графіті Хмельницького. Справа в тому, що людина, яка організовує арт-фестиваль “Республіка” з розписом вулиць в Камянці-Подільському живе в Хмельницькому. Й нещодавно він отримав дозвіл на малювання і в рідному місті.

Автостопом до Хмельницького (16)

Автостопом до Хмельницького (17)

Глобус з гербом Хмельницька. Вибачте, звісно, за якість

Автостопом до Хмельницького (18) Автостопом до Хмельницького (19)

Графіті в Хмельницьку

Графіті на Хмельницьких стінах

Графіті в Хмельницькому

Опісля екскурсії Тарас повіз мене до річки, звідки відкривався красивий краєвид на частину Хмельницька, а потім ми вирушили до нього, де мене чекало невеличке застілля з домашнім вином). Спати я ліг лише близько 12-ї, оскільки в Немирів я хотів поїхати на наступний день якомога раніше.

___________________________________________________

Кілометраж:

  • 20 км автобусом;
  • 167 км автостопом.

Витрати:

  • 10 грн. – дорога до Припруття;
  • 6 грн. – аспірин;
  • 15 грн. – вода і кава.

Всього: 31 грн.

Всього за подорож:

116 + 31 = 147 грн.


Ознайомитись з початком моєї мадрівки та Фестивалем психології в Чернівцях ви зможете тут.

Про те, як я добирався до міста-колиски української горілки, я написав тут.

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів