Автостопом до Херсона

Вибрався я від Олега й справді доволі рано, тихо поснідавши і розбудивши його близько дев’ятої щоб попрощатись. Після цього я за допомогою навігатора добрався до вже знайомого мені з літа місця стопу в сторону Херсону і, побачивши, що на годиннику лише 9:36, зайшов на закупи в місцевий супермаркет.

Отримання артефакту або левел-ап в автостопі

Насправді, коли я вийшов з магазину, на найбільш вдалій точці, звідки літом я вирушив на Миколаїв, стояли якісь дві жіночки. Я спочатку подумав, що вони теж кудись стоплять. Проте по загальним ознакам і їхньому поводженні на трасі я зрозумів, що вони займаються дещо іншим промислом.

Пам’ятаючи, що автостопщикам, які стоять біля повій зупиняються не дуже, я пройшовся добрих 100 чи 200 метрів і вибрав інше, теж відносно хороше місце і з гарним настроєм почав свій черговий день автостопу.

І ось я собі стою, спілкуюся жестами з водіями, які звертають на мене увагу, й чую, хтось сигналить. «Та, мабуть, в когось гарний настрій, і він вирішив мене привітати» – думаю я. Через деякий час знову чую звук клаксона. Обертаюсь в сторону машин, що проїхали – та ніби нічого. Потім дивлюсь, мені махає дальнобійник, який просто собі відпочивав в машині по інший бік дороги.

Ну окей, до дальнобійника я підійду. Дочекавшись, поки потік машин ущухне, я перейшов дорогу і вирушив до на всі 32 усміхненого добродія:

– Куди їдеш?
– В Херсон – відповідаю я.
– Там тобі ніхто з наших не стане.

Він повертається до мене боком, бере щось в салоні і ще щиріше всміхаючись вручає мені:

– Тримай. Це тобі допоможе добратись до Херсону.

Я стою ні в тих, ні в сих. Хоча навіть в цьому стані я спромігся йому кволо подякувати і побажати щасливої дороги.

Переходжу назад. Й тут мене починають брати сумніви: дальнобійники – великі жартівники. Мало що це може означати в їхньому світі. Проте цей новий для мене артефакт я таки тримаю в руці і дивлюсь що далі буде. Точно так само усміхнено за цим всім спостерігає й вищезгаданий добродій.

І ось, їде перша дальнобійна машина. «Ну окей, що далі» – іронізую я собі в голові. Проте я навіть боюсь уявити, яке на моєму обличчі відобразилось здивування, коли я побачив, що на цій машині ввімкнулись поворотніки. В цей момент мені найбільше хотілось глянути на добродія навпроти й голосно гукнути йому: «Дякую!». Проте я в кращих традиціях витримав зоровий контакт з водієм, що наближався і після його зупинки відчинив двері.

– «Я їду автостопом до Херсону. А це мені подарували» – ніби виправдовуюсь я.

Чолов’яга, що мені зупинився, кинув оком на добродія з іншої сторони дороги. Повернувся до мене і сказав:

– Ну сідай.

Й це ознаменувало початок нового етапу в моїх мандрівках).

Автостопом до Херсона (16)

Автостопом до Херсона (17)

Незвичний для мене краєвид Херсонщини

Автостопом до Херсону

Водій мені попався надзвичайно веселий. Він цілу дорогу розповідав анекдоти і різноманітні смішні історії зі свого життя, не вдаючись при цьому до небилиць. Особливо багато в нього було історій, пов’язаних з даїшниками. Є такий тип далекобійників, який мав хоббі – знущання над даїшниками (зараз воно вже не актуальне, бо в нас є нормальна дорожна поліція). Водії вивчали всі правила і документацію, після чого чіплялись до дайців (якщо були праві), доводячи ситуацію до такої степені і абсурду (виклик начальства невідь від куди), що ті були вже не раді, що їх зупинили. Запам’яталась мені ще його фраза про дорогу від Миколаєва до Кривого Рогу, яку він назвав “напрямом, по якому потрібно їхати з боксерською грушею в зубах”.

Також виявилось, що він колишній афганець. Проте про цей період свого життя він говорив неохоче, тому я вирішив не наполягати.

Одною з найцікавіших для мене розповідей виявилась оповідь про дівчину з заправки, яку ми проїжджали в той момент. По словам далекобійника, ця дівчина курила (не велика дивина), але це їй страшенно не личило. Одного разу водій купив цілий клунок цукерок, підійшов до неї і сказав:

– Якщо ти береш ці цукерки, ти більше ніколи не куритимеш. Якщо я приїду і побачу, що ти куриш, я не вважатиму тебе за жінку.

І, як ви догадались, вона взяла ці цукерки і після цього вже не курила.

Звісно, частково це схоже на побрехеньку. Проте правдивою її зробила розповідь іншого дальнобійника вже на наступний день, якого приблизно таким же чином відучили від паління. Тому, ті, хто бореться з поганими звичками, візьміть собі цей спосіб на замітку.

В цілому, на херсонській об’їзній я вийшов в надзвичайно хорошому і веселому настрої, готуючись познайомитись зі ще невідомим для мене містом.

Херсон

Дочекавшись маршрутки, я вже звичним чином за допомогою навігатора вирушив в бік центру Херсона, логічно роздумуючи, що зупинка «Центральний ринок» знаходиться саме в центральній частині міста. Я не помилився і в піднесеному настрої вийшов з маршрутки, усвідомлюючи, що зараз ще на один не відвіданий обласний центр в Україні стане менше.

Що цікаво, зустрів мене Херсон відомою піснею Mad Heads – «Надія є», яка мені дуже подобається. Виявилось, що це грало радіо біля ринку, проте настрій в мене піднявся ще вище.

Користуючись навігатором, я добрів до якогось парку і, нарешті, дістав куплений в Одесі салат, яким успішно підкріпився. Далі я звичним чином спробував створити собі якийсь більш-менш вдалий план відвідин цікавих місць в Херсоні, проте цю справу перервав автобус «Маски шоу», що під’їхав до театру міста. Я, недовго думаючи, підійшов до нього, сподіваючись, що побачу якихось знайомих мені з дитинства героїв. Проте зрозумівши, що нічого мені не світить, бо автобус пустий, вирушив в сторону Дніпра. Щоправда, до річки я не добрався, бо зацікавився головною пішохідною і довколишніми вулицями міста.

Автостопом до Херсона (19)

Автостопом до Херсона (18)

Маски шоу в Херсоні

Автостопом до Херсона (23)

Херсонський театр імені Куліша

Херсонський театр імені Куліша. По словам мого хоста своєму розвитку цей заклад завдячує одному з проросійських політиків міста, який вклав сюди великі кошти. Через це того політика в Херсоні хоч і не дуже люблять, проте поважають

Автостопом до Херсона (20)

Провал колишнього мера міста. Це мало бути великим торговим центром, проте споруда з технічних причин почала просідати й готова в будь-який момент провалитись під землю.

Автостопом до Херсона (9)

Автостопом до Херсона (8)

Арт-музей в Херсоні

Музей мистецтва в Херсоні

Автостопом до Херсона (7)

Суворівський в’яз в Херсоні

Відомий суворівський в’яз, посаджений нянькою сина Суворова

Суворівський в’яз в Херсоні

Суворівський в’яз в Херсоні

Суворівський в’яз в Херсоні

Головна пішохідна вулиця міста в Херсоні

Головна пішохідна вулиця міста в Херсоні (вулиця Суворова)

Автостопом до Херсона (1)

Римо-католицький костел "Пресвятого Серця Ісуса" в Херсоні

Римо-католицький костел “Пресвятого Серця Ісуса” в Херсоні

Чесно, не знаю, що це і де я це знайшов, але виглядає прікольно

Чесно, не знаю, що це і де я це знайшов, але виглядає прікольно

Ось так, майже без плану тиняючись Херсоном, я провів близько трьох годин і лише потім склав хоч якийсь приблизний маршрут. Спочатку я таки спустився до Дніпра в доволі мальовниче місце біля Парку Слави, де мені настрій все-таки трохи підпсували сєпарські графіті, а опісля нарешті подзвонив до свого хоста, який мав звільнитись після шостої. Той мені розказав, як потрібно добиратись до нього, але, відчуваючи себе повним сил, вирішив піти пішки. Мабуть, це було помилкою, бо йшов я близько години, забрів в якісь темні залізничні нетрі і за цей час таки встиг трохи втомитись.

Автостопом до Херсона (11)

Автостопом до Херсона (12)

Вечірній вигляд на Дніпро

Автостопом до Херсона (13)

Херсонський вокзал

Херсонський вокзал

Автостопом до Херсона (15)

Зустрів мене мужик середніх років, який в спільному коридорі з сусідами відразу сказав бути тихо, щоб їх не зачіпати, бо вони страшенні алкаші. Також він розповів, що коли до нього приїжджали влітку гості зі Львова й привітались з тими сусідами українською, ті почали традиційну для ватників полеміку про бандерівців і т. д.

Загалом, мій хост виявився доволі цікавою людиною, що тримав в домі безіменного кота. Хоча, як безіменного… На момент мого візиту він називав його бомжом і казав не пускати до моєї кімнати :)

Сам прийом був доволі незвичний: чувак наготував хавки, спалив якусь ароматичну фігню в ванній, приготував всю постіль і т. д. Гостинними люди є не тільки на заході). Правда, те, що я вегетаріанець він не знав. Не читав профілю, вочевидь).

Прийнявши ванну і повечерявши, ми, звичайно, трохи потеревенили. Переважно про Херсон. Мене трохи мучило сумління, адже я не знав чи достатньо полазив по цьому місту. Виявилось, що я проходив повз практично всі основні пам’ятки Херсона, але просто не завжди їх помічав). Мабуть, для мене вони були не настільки цікавими).

Найбільше Сергій жалівся на тепер уже колишнього мера міста. Хоча в якійсь мірі саме завдяки ньому Херсон став практично найбільш проукраїнським на Півдні. Справа в тому, що після Майдану мер Херсону поїхав в Москву розказувати про жахи в його місті. Що в Херсоні «бьют за русский» (хоча тільки нею тут переважно й говорять) та іншу схожу фігню. Після такого антимайдан в Херсоні почали розганяти навіть бабульки! По словам мого хоста, коли в якийсь день ті вирішили провести якийсь мітинг, їх прогнали звичайні старші жіночки з ринку! Причому справились вони до приїзду євромайданівців чи Правого сектору.

Розповів Сергій і про перефарбування багатьох політиків, які спочатку кричали за «Руській мір», а потім перевдяглись в вишиванку. Хоча насправді в південно-східній Україні цим нікого не здивуєш).

Саме за це все я найбільше й люблю жити по каучсерфінгу, оскільки, будучи звичайним туристом, рідко коли вдається так добре пізнавати місто.

Спати я влігся близько 12-ї, бо наступного дня очікував на довгий, хоч і тепер вже легший шлях до Запоріжжя.

_____________________________________________________________________

Витрати:

  • 10 грн. – маршрутки по Одесі;
  • 26 грн. – салат, пластикові ложки, вода;
  • 4 грн. – маршрутка по Херсону;
  • 12 грн. – печиво і булочка;

Всього: 52 грн.

Всього за мандрівку: 292,50 + 52 = 344,50 грн.

_____________________________________________________________________

Кілометраж:

  • 175 км автостопом;

Всього автостопом: 709 + 175 = 884 км


До Одеси я добирався таким чином.

Про мою подорож автостопом до Запоріжжя читайте тут.

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів