Автостопом до Харкова

З виїздом до Харкова я вирішив дуже не затягувати, однак все одно вийшов десь лише об 11-й годині. Мій план полягав в тому, щоб добратись на маршрутці  до точної розвилки в Харків і не паритись через водіїв, прямуючих в Полтаву. В результаті, прийшовши на автовокзал, я всівся на маршрутку до Новомосковська, що відправлялась туди приблизно через 20 хв.

Спочатку все йшло добре. Я звірявся з картою по своєму телефоні і залишався задоволений зробленим шляхом. Після того, як маршрутка проїхала всі села і почала під’їжджати до потрібної мені розвилки, вона стала швидко набирати хід. Я розумів, що мені треба було б перевалитись з рюкзаком через свого сусіда і подати хоч якийсь голос. Проте я німо продовжував спостерігати, як маршрутка швидко нирнула в поворот в місто. Клята інтроверсія).

Дніпропетровськ міст через Дніпро (1)

Їду по мості через Дніпро

Дніпропетровськ міст через Дніпро

Що ж, тоді подивимось на Новомосковськ). Час ше ніби є). Місто знаходиться біля самої траси, як мені тоді здавалось, тому я не сумнівався, що втрачу з годину максимум. Крім того, маршрутка могла знову на неї виїхати.

В цілому, Новомосковськ був типовим містом промислової області, який допоміг мені краще зрозуміти цей регіон. До речі, незважаючи на явно російське походження назви, на в’їзді в місто вона була пофарбована в синьо-жовті тони). Новомосковськ в синьо-жовтому). Звучить!)

Побачивши, що маршрутка повертає геть не туди, куди мені треба, я відразу вийшов і пішов в потрібному мені напрямку. Через деякий час я дійшов до кінця міста, вийшовши дорогу до траси, де я почав ще більше кайфувати від того, що відбувається. Погода цьому сприяла, як і оточуючі мене краєвиди.

Новомосковськ

Новомосковськ (1)

Ніби нічого особливого. Але саме така атмосфера мене чомусь надихала)

Новомосковськ (2) Новомосковськ (3)

Йшов я, правда, близько 1,5 години і застав, як мінімум, дві речі, які мене дещо засмутили. Якась сім’я вирубувала придорожні дерева очевидно собі на дрова, і в одному місці, не знаю як, утворилась невелика звалка зі сміття. Дніпропетровщина справді є доволі брудним регіоном.

Автостоп до Харкова

До Харкова їхати мені було не так і далеко, а по дорозі великих населених пунктів не передбачалось. Тому я очікував зловити машину прямо в це місто. Я почав знову юзати свій артефакт, проте цього разу, незважаючи на щоденне світло, він діяв гірше. Я простояв близько 20 чи 25 хвилин і мені зупинився лише 8-й по рахунку дальнобійник. Проте й цей час складно назвати довгим періодом.

Автостопом до Харкова

Притормозив біля мене старший дядько майже пенсійного віку, який навіть дещо здивувався, що не всі дальнобійники стають на артефакт. Знаменита «стара школа»). Саме він попросив мене про артефакт не дуже розказувати, тому тут до сих пір не має відповідних фоток.

Дядько виявився доволі приємною людиною, з якою було класно не тільки поговорити, але й помовчати. Добре не пам’ятаю, про що точилась наша розмова, але враження після неї залишились хороші.

В Харків я приїхав вже затемна, вийшовши прямо біля кільцевої, на яку водій, власне, й поїхав. Признаюсь, відгуки про Харків, події там під час Євромайдану, реакція на Харків деяких моїх знайомих і, в цілому, трохи напружена ситуація склали в мене дещо упереджене ставлення до міста. Однак я вирішив і в ньому розмовляти лише українською, а там подивитись, що з того вийде.

В’їзд в Харків В’їзд в Харків В’їзд в Харків

Ввійшовши в Харків, я збирався сісти на найближчу маршрутку, яка їхатиме до центру. Не побачивши підходящих зупинок, я добрався до трамвайної колії і довгої платформи, намагаючись вгадати, де саме зупиниться трамвай (на платформі не було ніякого знаку). На щастя, неподалік проходила якась дівчина, в якої я мав можливість це запитати, щоб не бігти до трамваю у випадку мого неправильного прогнозу).

Дочекавшись транспортного засобу, я, нарешті, занурився у місто.

Харків

Признаюсь, центр Харкова мене зачарував відразу. Мій трамвай проїжджав якраз по ньому, тому я, власне, тут і вийшов. Пройшовшись туди-сюди по берегу річки і помилувавшись краєвидами, я зорієнтувався де я і вирушив в Пузату хату, заодно проходячи повз деякі цікаві місця. Блін, обожнюю опинятись в абсолютно незнайомому великому місті, про яке я майже нічого не чув).

Благовіщенський кафедральний собор

Благовіщенський кафедральний собор

Річка Лопань

Успенський собор

Успенський собор

Успенський собор (Харків) (1)

Успенський собор, але сфотканий із зумом)

Благовіщенський кафедральний собор Харків (2) Благовіщенський кафедральний собор Харків (3) Харків

Свято-покровський чоловічий монастир

Свято-покровський чоловічий монастир

Успенський собор (4) Успенський собор (5)

Пам’ятник Незалежності "Україна, що летить"

Пам’ятник Незалежності “Україна, що летить”

Памятник Незалежності Україна, що летить (1) Памятник Незалежності Україна, що летить (2) IMG_2348 IMG_2349

В «Пузатій хаті» я повечеряв, зв’язався з хостом і продовжив своє знайомство з Харковом, оскільки певну частину дорогу вирішив пройти пішки. Цікаво, скільки я намотав кілометрів за цей день?). Мабуть, порахую і напишу в кінці статті).

Харків мені чим далі, тим більше подобався. А що здивувало ще більше, так це безліч українських прапорів, що висіли між кожних двох стовпів на центральній Сумській вулиці.

Сумська вулиця

Слідуючи інструкціям хоста, я доволі легко добрався до його спального району, проте трохи помучився з пошуками будинку. Проходячий повз хлопець, почувши моє україномовне запитання, гостинно підказав, в якому напрямку топати, а далі я вже зв’язався з приймаючим мене хлопцем.

Олексій виявився дуже цікавою людиною, від якої я надзвичайно багато дізнався про Харків і чому тут все саме так, як є. Сам Олексій був не тільки патріотом, але й доволі активним суспільним діячем. Також він тримав у себе дома шматок харківського Леніна, від якого запропонував мені відламати частинку). Я відмовився, бо не хотів тащити цю залізяку через всю Україну).

Суть більшості розповідей про Харків і його політику зводилась до Кернеса, котрий виявився, судячи по розповідях мого хоста, нереально хитрим. Перемогу на виборах він собі забезпечує… «сарафанним радіо». В нього є спеціальні люди, що розповсюджують чутки серед основного контингенту виборців – серед пенсіонерів. Причому чутки з часом можуть суперечити одне одному. То спочатку Кернес головний захисник харків’ян от «бендеровцев», то він вже той, хто врятував місто від сепаратизму.

В цілому, репутація в нього «головного захисника Харкова» і… «лавочника»). По Харкові, як я мав можливість потім переконатись, повсюди стоять лавки! Такі речі старше покоління теж, без сумніву, повністю одобрює).

Поговоривши трохи з Олексієм, ми почали займатись більше своїми справами. Він став працювати (оскільки також є фрілансером), а я складати приблизний план на наступні два дні.


Кілометраж:

  • 184 км автостопом до Харкова;
  • 26 км маршруткою;
  • 10 км пішки.

Всього:

  • 1303 + 184 = 1487 км автостопом;
  • 7 + 10 = 17 км пішки;
  • 26 + 20 = 46 км маршрутками.

Витрати:

  • 16 грн. до Новомосковська;
  • 2,50 тролейбус в Харкові;
  • 32 суп і вареники;
  • 5 грн. маршрутка по Харкові.

Всього за день: 55,50 грн.

Всього за подорож: 517,50 + 55,50 =  573 грн.


Попередня частина розповіді – тут.

Про моє знайомство з Харковом читайте тут

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів