Автостоп до Шимкента

Наступного дня ми хотіли якнайшвидше вирушити в путь, але будучи двома лінивими задницями, опинились на дорозі десь близько 12-ї. В принципі, нічого нового). Зрештою, цього разу нам справді необхідно було перепочити.

 

Пожитки автостопщиків).
Але насправді їх було забагато

Вийшовши на дорогу, я з цікавістю очікував що буде далі. Я трохи читав в інтернеті про автостоп по Казахстані, тому більш-менш був готовий. Однак реальність виявилась гіршою, ніж я думав. Самого терміну «автостоп» тут практично ніхто не розумів, а коли я пояснював водіям, що це «без грошей», реакції були дуже різні.

Хтось іронічно посміхався і їхав далі. Хтось казав, що він тільки тут недалеко і т. д. Проте зупинялись водії часто. Кожні п’ять хвилин, а то й частіше. Десь після сімох здивованих облич, моїх пояснень і різних реакцій, в двох випадках таки знаходились позитивні люди, що підвозили нас по кілька кілометрів. Другого разу нас довезли до того місця, де також їздять і далекобійники, тому в мене з’явилась надія.

Спочатку ми й далі стопили всіх підряд, і з кожним поясненням я починав все більше хвилюватись. Якщо нам так складно в’їжджати в Казахстан, то як ми потім звідси будемо вибиратись? В якийсь момент ми просто забили болт на всіх інших, і почали стопити виключно далекобійників. Один з них в результаті нам і зупинився.

Автостоп до Шимкента

Діма виявився росіянином, що переїхав в Казахстан жити, а зараз повертався собі додому в Алмати. Він був на диво лайтовим чуваком, з яким просто було навіть мовчати.

Проїхати з Дімою нам належало близько 2000 кілометрів, і саме протягом цього часу я значно краще відчув особливості цієї роботи, а також нудьгу пустинних казахських доріг. Ще колись раніше один з водіїв мені розповідав, як йому нудно було їздити в Казахстан, і він шукав там хоч одне дерево, щоб зачепитись за нього поглядом. Тепер це робив і я. Відстані між населеними пунктами в центральному Казахстані можуть становити по 100 кілометрів, а то й більше. В такі момент цей далекобійник, а також водії, що їхали нам на зустріч, ставали мені мало не найріднішими людьми у світі.

Казахський цвинтар

Казахський цвинтар

Не міг намилуватися казахськими грошима

Першу ніч ми заночували у Діми в кабіні. Я хотів розкласти намет, проте йому незручно було нас виганяти, і він сказав, що спокійно зможе спати на кріслі. 
Наступний день був веселішим. Ми почали доїжджати до місць, де є вода. І верблюди.

За цей день ми подолали близько тисячі кілометрів, і встигли змінити маршрут. Нам сподобалось їхати з Дімою, та й мені пояснювати по десять раз, як це ми так подорожуєм без грошей було неохота. Тому я почав писати каучсерферам в Алматі, і один з них погодився нас прийняти.

Вночі ми з Олесею вже наполягли на тому, що спатимемо в палатці, оскільки Дімі, як водію, необхідно було виспатись. Домовились, що прийдемо до нього о 08:00.

Спали ми біля чийогось городу, але спалось нам дуже добре)

Круте фото Олесі

Ми так і зробили, але коли повернулись на стоянку, вікна в нього ще були зашторені. Тому ми вирішили почекати. В цей же час на стоянці знаходився десь на 4/5 бухий водій легковушки з дружиною, який покликав нас погрітись в машину. Спочатку я трохи стрьомався, але потім зрозумів, що це звичайна гостинність. Це настільки контрастувало з тим, що було до того, що я почав розуміти, що не все так погано. Просто цей регіон серйозно відрізняється від північного, і потім я в цьому впевнився.

Пофоткавшись з нами, водій також розповів, що це його друга дружина, і вони живуть окремо одна від одної, щоб не створювати конфліктних ситуацій. Також він запропонував нам поїхати з ним в Шимкент, але ми на той момент намилились вже в Алмати.

У Діми шторки все ще були завішені, тому ми вирішили почистити зуби і поїсти щось в кафе. Виявилось, що в Туркистані найдешевші в країні ціни, всього 50 тенге (4 грн.) за одне яйце. На щастя, цю ціну нам сказала старша жіночка, яка була дуже рада бачити в себе туристів. Її ж дочка (чи хто там), схоже, збиралась підзаробити, оскільки з докором глянула на матір, коли та повідомила ціну.

Ми з собі задоволенням поснідали, вклавшись всього в два долари, почали робити фотосесію на тапчані, коли я побачив, що Діма від’їжджає. Я вибіг надвір, проте вже було пізно. Він вирулив на головну дорогу і набирав швидкість…

 


Кілометраж:

  • 1828 км автостопом;

Всього автостопом: 1799 + 1828 = 3627 км

Всього за подорож: 4603 км

Продовження тут

 

Залишити відповідь




Перейти до панелі інструментів